Головна
  • Точка зору

Вадим Новіков: Клептократія. Визначення та історичні приклади

01.08.13 8:45


Масштаб явища

Поняття «клептократія», що в буквальному перекладі з грецької означає «влада злодіїв», зараз здебільшого вживається не як політологічний термін, а як емоційна оцінка корумпованої влади. Але це явище набуло такого масштабу і викликає такі наслідки, що заслуговує вже спеціального визначення та аналізу. Воно вже увійшло в тексти офіційних документів високого рівня, найбільш відомий з яких вийшов у 2006 році з адміністрації президента США Джорджа Буша і має назву «Національна стратегія щодо інтернаціоналізації зусиль проти клептократії» .

Джейсон Шарман (Jason Sharman, 2012), в статті «Полювання на вкрадене клептократами» визнає, що зараз немає достовірних оцінок обсягу вкраденого: у більшості випадків виявити вкрадене не вдається, а в разі виявлення – дуже рідко коли вдається повернути. Історії успіхів тут одиничні: Нігерія змогла знайти і повернути 1,3 мільярди доларів, вкрадених Президентом Сані Абача, Філіппіни повернули собі 624 мільйоні доларів, вкрадені Президентом Фердинандо Маркосом.

Ці поодинокі приклади дають можливість уявити масштаб явища: це сотні мільярдів доларів. Існує оцінка «Французького католицького комітету проти голоду та за розвиток» щодо вкраденого диктаторами третього світу за декілька останніх десятиріч: від 100 до 180 мільярдів доларів. У світовому масштабі може це й не вражаючі цифри, але в національному можуть бути фантастично великими: статки Президента Домініканської республіки Рафаеля Трухільо та Президента Заїру Мобуту Сесе Секо дорівнювали ВВП їхніх країн.

Приклади

У повідомленні Держдепартаменту США про згадану Національну стратегію наводяться приклади клептократів. То є колишні Президенти чотирьох країн: Саддам Хусейн (Ірак), Арнольдо Алеман (Нікарагуа), Сані Абача (Нігерія), Альберто Фухіморі (Перу).

В 2004 році відомою організацією з дослідження корупції Transparency International була названа перша десятка клептократів за оцінкою цієї організації (в дужках – країна та роки при вищій посаді):

Сухарто: $15-35 млрд. (Індонезія, 1967-98)

Фердинанд Маркос: $5-10 млрд. (Філіппіни, 1972-86)

Мобуту Сесе Секо: $5 млрд. (Заїр, 1965-97)

Сані Абача: $2-5 млрд. (Нігерія, 1993-98)

Слободан Мілошевич: $1 млрд. (Югославія, 1989-2000)

Жан-Клод Дювальє: $300-800 млн. (Гаїті, 1971-86)

Альберто Фухіморі: $600 млн. (Перу, 1990-2000)

Павло Лазаренко: $114-200 млн. (прем’єр-міністр України, 1996-97)

Арнольдо Алеман: $100 млн. (Нікарагуа, 1997-2002)

Джозеф Естрада: $78-80 млн. (Філіппіни, 1998-2001)

Безумовно, цей перелік застарів, вже є нові герої, достойні цього рейтингу, наприклад, тільки одна афера, знана під назвою «вишки Бойка», принесла зиску більше, ніж вся діяльність Павла Лазаренка на чолі українського уряду, за яку він в 2004 році посів восьме місце в цьому рейтингу.

Інший приклад: Президент Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанг в 2006 за оцінками Forbs мав статки 600 мільйонів доларів, а з того часу пройшло вже 7 років і Обіанг уже мабуть в першій п’ятірці рейтингу.

Ще один приклад – Президент Кенії (1978-2002) Даніель арап Моі. Тільки в 2007 став відомим обсяг його особистих статків та його родичів. Британська газета The Guardian 31.8.2007 опублікувала інформацію із звіту про розслідування фінансових зловживань Моі (повний текст звіту є на Wikileaks). Хоча, як завжди в подібних дослідженнях, точні цифри знайти важко, оцінка загальної суми вкраденого перевищувала 1 мільярд фунтів стерлінгів, що ставить Моі поруч з найбільшими клептократами Африки Мобуту Сесе Секо та Сані Абача.

Не існує більш-менш достовірних оцінок статків, наприклад, Карімова, Назарбаєва або Путіна, але мова йде про суми в мільярди доларів. Преса Швейцарії, де мешкає дочка Карімова, оцінює її особисті статки не нижче мільярда франків. А англійська “The Sunday Times” в листопаді 2011 оцінила активи «Клану Путіна» в 130 мільярдів фунтів стерлінгів.

Нема сумнівів, що нові приклади будуть численними у майбутньому.

Походження

З вище наведених прикладів видно, що клептократія характерна для країн третього світу та країн колишнього соцтабору. Загально прийняте в літературі пояснення походження клептократії - це відсутність суспільних інститутів, які можуть запобігти захопленню влади злодіями, або чисто декоративна сутність таких інститутів (незалежних судів, прозорої виборчої системи, парламентаризму, тощо). Немає сумнівів, що це правда, бо це видно неозброєним оком, особливо нам, бо живемо з цими муляжами інституцій постійно.

Але це не вся правда. Розвал СРСР та соцтабору показав, що хоча стартова позиція однакова (влада КПСС та КГБ, уряди та виконкоми місцевих рад, законодавство, радянський суд – «самый гуманный суд в мире», та все інше), але подальший розвиток корупції та клептократії дуже відмінний. Дві республіки СРСР – Естонія і Україна – в рейтингу сприйняття корупції Transparency International за 2012 рік посідають 32 та 144 позицію, тобто знаходяться на протилежних його кінцях, хоча вони мали рівні стартові інституційні засади. Немає жодних підстав для клептократії в Естонії, а українська клептократія впевнено прямує до заїрсько - нігерійського рівня. Пояснення такому явищу одне: крім інституцій на виникнення клептократії впливає культура суспільства, а саме – слабкість моральних обмежень та толерантність до корупції. Тобто однієї відсутності інституцій замало, потрібна ще відсутність совісті та моралі.

Визначення

У Національній стратегії США клептократія визначена як корупція великого масштабу, що вчиняється державними посадовцями високого рівня. Тобто вона трактується як різновид корупції, екстремальна форма політичної корупції. В політологічній літературі клептократія визначається найчастіше як влада, головною метою якої є власне збагачення. Мені здається, зводити клептократію тільки до корупції, або тільки до злодійських збочень влади не достатньо. Масштаби злодійства тут надають нової якості владі, вона набуває форми авторитаризму та абсолютизму.

Клептократія – то за визначенням злодії при владі, тобто якщо вони владу втрачають, то стають звичайними злодіями з перспективою сісти на довго в тюрму (приклад Лазаренка у всіх на очах). Наслідком такої персективи є намагання встановити довічну абсолютну владу, а отже - боротьба з політичними конкурентами на знищення. Тобто природною політичною формою клептократії є репресивний авторитарний режим, Звісно, не кожний авторитаризм є клептократією, але кожна клептократія набуває рис авторитаризму. Тому клептократія може розглядатися як різновид авторитаризму.

Розглянемо декілька відомих прикладів клептократів, спираючись на перелік Transparency International та звертаючи увагу не на розмір вкраденого, а на політичну поведінку та долю.

Мобуту Сесе Секо для утримання влади фізично знищував політичних противників. На відміну від усіх інших клептократів він практикував публічні страти: наприклад, при повішенні колишнього голови уряду були присутні 50 тисяч глядачів. Пізніше перейшов від фізичних розправ до підкупу. Позбавлений влади в результаті збройного повстання, втік з країни в еміграцію в Марокко, де й помер через кілька місяців.

Фердінанд Маркос своїх політичних противників відправляв у тюрму з конфіскацією майна. Бенігно Акіно, найсильніший противник, був убитий. Маркос втратив владу в результаті військового заколоту. Втік в США, де доживав останні 3 роки життя.

Для Сухарто головним політичним противником були комуністи, тому було вбито не менше 500 тисяч комуністів, арештовано півтора мільйона. Сухарто пішов у відставку в 1998 році після масових вуличних безпорядків, в яких загинуло більше тисячі людей. Він не втік, а залишився в країні, в 2000 році заарештований, з 2002 проти нього були порушені декілька карних справ, але до засудження справи не дійшли, бо Сухарто переніс три інсульти і був в край тяжко хворим. Помер в 2008 році.

Сані Абача офіційно декларував, що йога влада є абсолютною і непідсудною. Політичну діяльність в країні заборонив взагалі. Політичних противників вбивав та саджав у тюрми. Помер за офіційною версією від серцевого нападу. За поширеною неофіційною версією був отруєний.

Слободан Мілошевич для збереження влади пішов на збройний конфлікт у Словенії, Хорватії, Боснії та Герцоговині. Етнічна природа військових конфліктів в колишній Югославії не дозволяє розглядати політичну діяльність Мілошевича як клептократію в чистому вигляді. В 2000 році втратив владу в результаті масових заворушень, відомих як «бульдозерна революція». В 2001 був заарештований, помер в 2006 в тюрмі від інфаркту.

Жан-Клод Дювальє, син диктатора Франсуа Дювальє, отримав президентство в 19 років у спадок. Провів референдум (99,9% підтримки), за яким за конституцією був проголошений Довічним Президентом. Політичні партії дозволяв, але при умові клятви на вірність собі особисто. Вбив не менше 40 тисяч політичних супротивників. Позбавлений влади в результаті масових заворушень, емігрував в 1985 у Францію. Суд в США постановив, що він має повернути державі 500 мільйонів доларів. Після 25 років еміграції в 2011 повернувся в Гаїті, де був затриманий поліцією: суд порушив проти нього справу про корупцію.

Альберто Фухіморі після обрання президентом встановив авторитарне правління, узурпував владу, що формально закріпив в 1993 році референдумом. Головними політичними противниками Фухіморі були ліві маоїстські та марксистські організації. Проти них Фухіморі застосовував масовий терор, вбивства, концтабори, «ескадрони смерті». Влада його не була абсолютною, він проводив вибори в 1995 та 2000. Народні протести під час останніх змусили Фухіморі емігрувати в Японію. В 2006 він був заарештований у Чилі й екстрадований до Перу, де в 2009 отримав вирок трибуналу на 25 років позбавлення волі.

Арнольдо Алеман, на відміну від типових клептократів, не встановлював авторитарний режим, не проводив репресій проти своїх політичних противників – сандиністів та їх лідера Даніеля Ортеги. Президентську владу втратив через програш на чергових виборах. Можна сказати, що таке ставлення до політичних супротивників врятувало його від тюрми. В 2009 році суд присудив йому 20 років позбавлення волі за корупцію, але в наступному році під впливом Ортеги рішення було скасовано.

Джозеф Естрада теж не проводив репресивної авторитарної політики. На третьому році його президентство було припинено. Хоча процедура імпічменту по звинуваченню в корупції була не завершена, сотні тисяч протестантів на вулицях та відмова армії у підтримці примусили його зректися від посади президента.

Що бачимо з цих коротких біографічних довідок?

У цьому списку клептократів є політики, які не встановлювали репресивний авторитарний режим (приклади: Алеман, Естрада), вони порівняно швидко втрачали владу і знаходили політичну смерть. Фактично вони звичайні політичні корупціонери, що змогли вкрасти випадково багато грошей, тому ми не будемо до таких політиків застосовувати цей термін. Водночас у цьому списку не бачимо таких персонажів як Трухільо, який вважається одним з класичних прикладів клептократів. В абсолютному розмірі награбоване ним, можливо, поступається Джозефу Естраді та Алеману, бо ж він володарював в маленькій бідній країні, але відносні показники його діяльності достойні почесного титулу «класичного клептократа»: його статки досягли рівня ВВП країни, йому належало 80% промислового виробництва, на нього та сім’ю працювали 60% найманих робітників країни, при чому він стартував буквально з соціального дна (він у юності був дрібним шахраєм).

Клептократи, за нашим визначенням, то не просто злодії та корупціонери, то - політики, якім притаманні такі риси:

• Головна мета влади – власне збагачення, включаючи сім’ю та найближчих друзів. Це призводить до корупції самого високого рівня та дуже великого масштабу (сотні мільйонів, навіть мільярди доларів в абсолютному вимірі, або обсяги масштабу ВВП країни в порівняльному вимірі)

• Абсолютна персональна влада або принаймні намагання її набути, при відсутності або декоративності інститутів (конституція, вибори, парламент, суд, тощо).

• Неполітичні засоби боротьби з політичними суперниками, включаючи фізичне знищення.

Націленість на власне збагачення – то ментальність, яка не може спостерігатися безпосередньо. Тому замість внутрішніх мотивів клептократія класифікується по зовнішніх проявах: стрімке збагачення після набуття влади, неадекватне офіційним легальним доходам.

Політолог Чен Сюжен (Xuezheng Chen) в статті «Теорія «Розділяй та володарюй»: клептократія та її розпад» увів поділ клептократів на два типа: сильні та слабкі. Клептократ сильного типу не потребує ніяких союзників та будь-якої підтримки від будь-яких соціальних груп населення (приклад – Рафаель Трухільо, президент Домініканської Республіки). Клептократ слабкого типу потребує союзників та спирається на якісь соціальні групи, наприклад, етнічні (приклад – Даніель арап Моі, президент Кенії).

Про дослідження клептократій – в наступній частині.

Джерело: Третя Українська Республіка


  • Картинка дня

всі карикатури

  • Головне

15.07.16 10:38
Потрібно припинити політичні ігрища і спекуляції на крові Героїв – Ю.Луценко

Закінчення проведення комплексної судової експертизи очікується на початку серпня. На основі документів експерти встановили, хто і як командував військами на даному напрямку. Хто віддавав накази, і хто не віддав життєво важливих наказів.далі

11.07.16 8:17
За рік бурштинові "ділки" заробляють як весь військовий бюджет України

Тому це серйозна перспектива для держави. Потрібно легалізувати те, чим займається місцеве населення, але направити гроші не в кишені бандитів і правоохоронців, які з ними співпрацюють, а в державну казну.далі

05.07.16 13:07
Луценко депутатам: хочете негайної відповідальності – змініть регламент

Сьогодні дорікали, що Онищенку дали можливість втекти. Це правда. Це сталося завдяки закону про регламент Верховної Ради, яким передбачена саме така процедура притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності.далі

04.07.16 22:35
Новий прокурор Рівненської області повинен зробити з прокуратури – прокуратуру, яка стоїть на сторожі законів, а не бандитів, що грабують країну

На жаль, ситуація з бурштином склалася така, що ми змушені прислати сюди людину – «термінатора», який зможе зупинити співпрацю бандитів з правоохоронними органами, які наразі відрізняються тільки одним: одні ходять в мундирах, інші – без них.далі

Усі головні події 

  • ЗМІ про нас

ШОК IN-прокуратура померла в суботу

17.07.16 22:11Очільник ГПУ одразу вийшов до трибуни і почав розповідати правду, яка багатьом із присутніх виявилася страшнішою навіть від найцинічнішої брехні. Бо, виявляється, волинська прокуратура, влада та інші силові структури перетворилися на злочинний клубок.далі

"Донбас має повернутися в Україну, а не Україна - на Донбас" - Безсмертний

11.02.16 13:33Росія хоче геополітичного лідерства. Для неї українські Крим, Донбас - це дві сторінки великої книжки, що намагається писати Путін. Вони дають йому лаври "великих" попередників.далі

 

РОМАН БЕЗСМЕРТНИЙ: "КОЖЕН РАУНД ПЕРЕГОВОРІВ У МІНСЬКУ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЯКОГОСЬ "ШПЕКТАКЛЮ""далі

Люстрація з самого початку була більше модою, ніж відповіддю на проблемудалі

Юрій Луценко: "Коли люди кажуть: Вся влада - суки, сволочі, нічого не роблять, - то я їх розумію"далі

Юра психанул, или Реформы – дело случаядалі

Інші матеріали розділу 

Розробка сайту: Дмитро Лимаренко
2013

YouTube Facebook
Завантаження

Магазин охотничьего и тактического снаряжения

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на 3republic.org.ua




RSS