Закон України
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ПОЛІЦІЮ

Цей Закон відповідно до Конституції України та законів України
визначає поняття, принципи, основні завдання Національної поліції, організацію, повноваження, порядок діяльності, умови проходження служби в Національній поліції та відповідальність її працівників

РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Національна поліція

Національна поліція (далі – поліція) в Україні – державний правоохоронний орган, діяльність якого спрямована на реалізацію державної політики у сфері: захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства (надалі – громадян, осіб); захисту об’єктів права власності; протидії злочинності; охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.
Працівник поліції - громадянин України, який перебуває на службі в Національній поліції, має присвоєне в установленому порядку спеціальне звання, займає відповідну посаду, здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію.

Стаття 2. Функції та основні завдання поліції

1. Поліція виконує: профілактичну, адміністративну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу, охоронну функції.
2. Основними завданнями поліції є:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
захист власності від злочинних посягань;
запобігання правопорушенням та їх припинення, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
охорона громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;
запобігання та припинення насильства в сім’ї, дитячої безпритульності та правопорушень серед дітей;
виявлення і розкриття злочинів;
проведення досудового слідства та дізнання в межах визначеної підслідності;
експертне-криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування злочинів та інших правопорушень;
розшук громадян та майна у випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами;
забезпечення безпеки дорожнього руху;забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві;
виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень, провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;
конвоювання й утримання затриманих, взятих під варту, підсудних (засуджених) осіб на вимогу судових органів;
охорона майна та об’єктів, у тому числі на договірних засадах;
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,
сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Стаття 3. Правова основа діяльності поліції

Правовою основою діяльності поліції є: Конституція України, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною у встановленому порядку, цей Закон, інші закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 4. Організація Національної поліції та її підпорядкованість

1. Поліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України. Вона складається з підрозділів:
кримінальної поліції;
поліції громадської безпеки;
транспортної поліції;
дорожньої поліції;
поліції охорони;
судової поліції.
2. Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи поліції.
3. На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, непередбачених законодавством України.
4. Організаційна структура і штатна чисельність поліції визначаються в порядку, встановлюваному Законом України.
5. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів поліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
6. Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Міністром внутрішніх справ України.
7. Безпосереднє керівництво поліцією України здійснює начальник Національної поліції, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України, з проходженням служби за контрактом терміном на 5 років.
8. Заступники начальника Національної поліції в кількості трьох осіб призначаються і звільняються Міністром внутрішніх справ за поданням начальника Національної поліції та за результатами конкурсу на зайняття вакантних керівних посад в Національній поліції. Службу проходять за контрактом терміном на 5 років.
9. В Автономній Республіці Крим, в областях Національною поліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Національної поліції, які призначаються і звільняються Міністром внутрішніх справ за поданням начальника Національної поліції та за результатами конкурсу на зайняття вакантних керівних посад в Національній поліції. Службу проходять за контрактом терміном на 5 років. Міністр Внутрішніх справ на підставі обгрунтованого негативного висновку Служби Внутрішньої безпеки МВС має право відхилити подання на призначення начальника головного управління, управління Національної поліції.
10. Заступники начальників Національної поліції головних управлінь, управлінь Національної поліції в областях, Головного управління поліції в Автономній Республіці Крим, міст Києва та Севастополя в кількості трьох осіб призначаються на посади і звільняються з посад начальником Національної поліції за поданням начальника поліції відповідної області, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя і за результатами конкурсу на зайняття вакантних керівних посад в Національній поліції. Службу проходять за контрактом терміном на 5 років.
Заступники начальників Національної поліції з громадської безпеки та начальники дорожньої поліції головних управлінь, управлінь Національної поліції в областях, Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим, міст Києва та Севастополя призначаються на посади і звільняються з посад начальником Національної поліції за поданням начальника поліції відповідної області, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, погодженим з органами місцевого самоврядування, сесіями обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, та за результатами конкурсу на зайняття вакантних керівних посад в Національній поліції. Службу проходять за контрактом терміном на 5 років.
11. Начальники міських і районних відділів поліції призначаються на посади і звільняються з посад начальником Національної поліції за поданням начальника поліції Головного управління, управління в області та за результатами конкурсу на зайняття вакантних керівних посад в Національній поліції. Службу проходять за контрактом терміном на 5 років.
12. Заступники начальників міських і районних відділів поліції в кількості трьох осіб призначаються на посади і звільняються з посад начальником поліції Головного управління, управління в області за поданням начальника міського, районного відділу поліції та за результатами конкурсу на зайняття вакантних керівних посад в Національній поліції. Службу проходять за контрактом терміном на 5 років.
13. Заступники начальників міських і районних відділів поліції з громадської безпеки та начальники дорожньої поліцї призначаються на посади і звільняються з посад начальником поліції Головного управління, управління в області за поданням начальника міського, районного відділу поліції, погодженим з органами місцевого самоврядування, сесіями міських, районних рад, та за результатами конкурсу на зайняття вакантних керівних посад в Національній поліції. Службу проходять за контрактом терміном на 5 років.
14. Недовіра, висловлена не менш ніж двома третинами депутатів відповідних рад заступникові начальника поліції громадської безпеки та начальнику дорожньої поліцї головних управлінь, управлінь Національної поліції в областях, в Автономній Республіці Крим, міст Києва та Севастополя, а також міських і районних відділів (управлінь) поліції є підставою для звільнення його із займаної посади в термін до 10 діб.
Недовіра, висловлена не менш ніж половиною депутатів відповідних рад будь- якій особі рядового чи начальницького складу поліції громадської безпеки та дорожньої поліції головних управлінь, управлінь Національної поліції в областях, в Автономній Республіці Крим, міст Києва та Севастополя, а також міських і районних віддлів ( управлінь) поліціі є підставою для звільнення його із займаної посади в термін до 10 діб.
15. Начальники поліції головних управлінь, управлінь Національної поліції в областях, містах та начальники поліції їх міських і районних відділів (управлінь) на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території.
16. Керівництво транспортною поліцією здійснюється у порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 5. Поліцейські комісії

1. Поліцейська комісія - колегіальний орган Національної поліції, головних управлінь та управлінь поліції, який вповноважений здійснювати:
а) спецперевірку при прийнятті в Національну поліцію;
б) конкурс для призначення на посаду;
в) дисциплінарне розслідування.
2. Положення про порядок діяльності Поліцейських комісій, грошового та матеріального її забезпечення приймає Кабінет Міністрів України.
2. Поліцейські комісії створюються Начальником Національної поліції та начальниками головних управлінь та управлінь Національної поліції на строк три роки.
3. Призначення членів Поліцейської комісії при Національній поліції України відбувається з числа 5 осіб, які подаються по одній кандидатурі Кабінетом Міністрів України, Мінстром Внутрішніх справ, Начальником Національної поліції, Уповноваженим ВРУ з прав людини та Верховною Радою України.
Призначення членів Поліцейської комісії при головному управлінні, управлінні Національної поліції відбувається з числа 5 осіб, які подаються по одній кандидатурі Міністром Внутрішніх справ, Начальником Національної поліції, начальником відповідного головного управління або управління поліції, Уповноваженим ВРУ з прав людини та відповідною обласною Радою, Верховною Радою АРК Криму, Севастопольською міською Радою.
4. Членом Поліцейської комісії не може бути призначений член Кабінету Міністрів України, керівник центрального чи місцевого органу виконавчої влади , народний депутат України чи депутат місцевої Ради. Членом Поліцейської комісії не може бути керівник підрозділу, при якому створена дана комісія.
Одна і та ж особа не може здійснювати повноваження члена Поліцейської комісії більше ніж два строки підряд.

РОЗДІЛ ІІ
ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Стаття 6. Дотримання прав і свобод фізичних та юридичних осіб

1. Національна поліція здійснює свою діяльність на підставі дотримання прав та свобод людини, її законних інтересів, поваги до їхньої гідності.
2. Національна поліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.
3. Обмеження прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, а також прав і законних інтересів громадських організацій та об’єднань, підприємств,установ та організацій, їхніх філій, посадових осіб можливе тільки на підставах та у порядку, передбаченому законом, за умови, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на Національну поліцію обов'язки, та з обов’язковим поясненням з цього приводу.
4. Діяльність Національної поліції, що обмежує права та свободи фізичних осіб, негайно припиняється, якщо досягнута законна ціль або з’ясувалося, що вона не повинна бути досягнута таким чином.
5. Працівник Національної поліції не має права застосовувати тортури, насильство, нелюдське або таке, що ображає гідність, поводження або покарання.
6. Працівник Національної поліції не повинен заохочувати та здійснювати будь-які дії, котрими людині спричиняється біль, фізичне або моральне страждання з метою отримання від неї відомостей або визнання винуватості її або іншої особи за дії, у скоєнні яких вони підозрюються.
7. Національна поліція не має права збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про особисте життя особи без її згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
8. Національна поліція забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право на медичну допомогу і право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб.
9. Національна поліція негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання.
10. У разі необхідності Національна поліція вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.
12. У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника, працівники Національної поліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.
13. Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками Національної поліції:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати такі дії у суді;
надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.

Стаття 7. Законність та верховенство права

1. Національна поліція здійснює свою діяльність на території України у відповідності з Конституцією України, міжнародними правовими актами, ратифікованими у встановленому порядку, законами, нормативно-правовими актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України.
2. Застосування працівником Національної поліції заходів державного примусу для реалізації обов’язків та прав Національної поліції припустимо тільки у випадках та у порядку, передбаченому законом.
3. Працівник Національної поліції не може у виправдання незаконних дій або бездіяльності посилатися на інтереси служби, економічну та соціальну доцільність, вимоги вищестоящих посадових осіб або інші будь-які обставини та мотиви. Ніякі виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності Національної поліції.

Стаття 8. Неупередженість та політична нейтральність

1. Національна поліція невідкладно приходить на допомогу кожному, хто потребує її захисту від злочинних та інших протиправних посягань.
2. Національна поліція виконує свої завдання неупереджено. Національна поліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.
При звертанні до громадянина, а також на вимогу громадянина працівник Національної поліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник Національної поліції повинен виявляти високу культуру і такт.
3. Працівник Національної поліції під час виконання своїх службових обов’язків не може бути пов'язаний рішеннями політичних партій, громадських та релігійних об’єднань.
4. Працівник Національної поліції під час виконання службових обов’язків, а також під час позаслужбових відносин має утримуватися від будь-яких дій, які можуть принизити його гідність, викликати сумніви у його неупередженості або підірвати авторитет Національної поліції.

Стаття 9. Відкритість та співпраця з громадськістю

1. Діяльність Національної поліції є відкритою для суспільства у тій мірі, в якій це не суперечить вимогам законодавства України щодо захисту державної та іншої охоронюваної таємниці, а також не порушує охоронюваних законом прав фізичних осіб, підприємств, установ, організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій та об’єднань.
2. Основними критеріями оцінки діяльності Національної поліції є:
громадська думка щодо повноти та якості виконання Національною поліцією своїх завдань;
стан забезпечення громадської безпеки та правопорядку з урахуванням статистичних показників правоохоронної діяльності.
3. Фізичні особи, юридичні особи, громадські організації та об’єднання в межах та порядку, встановленому законодавством України, мають право отримувати від Національної поліції інформацію, яка стосується безпосередньо їх.
4. Національна поліція інформує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та фізичних осіб свою діяльність за допомогою засобів масової інформації та мережі Інтернет.
5. За замовленнями редакцій засобів масової інформації, у порядку визначеному Міністерством внутрішніх справ України, здійснюється акредитація журналістів для висвітлення діяльності Національної поліції.
6. Національна поліція має право у відповідності до законодавства України засновувати засоби масової інформації для поширення інформації про свою діяльність.

Стаття 10. Забезпечення суспільної довіри та підтримки громадян

1. Національна поліція під час здійснення своєї діяльності має забезпечувати суспільну довіру до себе та підтримку громадян.
2. Національна поліція вживає всі необхідні заходи для того, щоб, дії її працівників, при всій суворості та рішучості, були обґрунтованими та зрозумілими для громадян.
3. У випадку застосування до громадянина заходів, що обмежують його права та свободи, працівник Національної поліції зобов’язаний роз’яснити причини застосування таких заходів, а також права та обов’язки, які виникають у зв’язку з цим, крім випадків коли таке роз’яснення є неможливим або недоречним.
4. Національна поліція постійно вивчає та враховує думку громадян щодо діяльності Національної поліції та здійснює моніторинг взаємодії Національної поліції з інститутами громадянського суспільства.
5. Думка громадян щодо діяльності Національної поліції є одним із визначальних критеріїв офіційної оцінки її роботи.
6. Відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи, оприлюднені працівником Національної поліції, у випадку визнання їх такими, що не відповідають дійсності судом, слідчим, органом дізнання мають бути спростовані у тій самій формі, в якій вони були оприлюднені, у найкоротший термін, але не пізніше ніж через один місяць з дня визнання таких відомостей, такими, що не відповідають дійсності.

Стаття 11. Обов’язковість виконання законних вимог працівника Національної поліції

1. Працівник Національної поліції, реалізуючи встановлені цим Законом права та обов’язки, виступає в якості представника державної влади.
2. Всі юридичні та фізичні особи, що перебувають на території України, повинні виконувати законні вимоги працівника Національної поліції.
3. Непокора законним вимогам працівника Національної поліції, вчинення йому спротиву та застосування сили або образи тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 12. Неприпустимість втручання в діяльність Національної поліції

Обмеження законної діяльності Національної поліції з будь-яких причин, здійснення впливу на її працівників, втручання в її роботу є неприпустимим та тягне за собою відповідальність згідно з законодавством України.

Стаття 13. Підконтрольність, взаємодія та співпраця Національної поліції з державними органами, місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, організаціями та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями

1. Національна поліція під час здійснення своєї діяльності взаємодіє з іншими правоохоронними органами, органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та фізичними особами.
2. Національна поліція в межах своїх повноважень сприяє органам державної влади, місцевого самоврядування, громадським організаціям та об’єднанням у забезпеченні захисту прав та свобод фізичних осіб, законності, правопорядку та громадської безпеки.
3. Органи державної влади, місцевого самоврядування, громадські об'єднання, їх посадові особи, громадяни зобов'язані сприяти Національній поліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.
4. Національна поліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співпраці з Національною поліцією забороняється.
5. Національна поліція надає підтримку розвитку громадських ініціатив у галузі попередження правопорушень та забезпечення правопорядку.
6. Контроль за діяльністю поліції реалізується Міністром Внутрішніх справ у формі інспекційної перевірки Служби внутрішньої безпеки або таємної перевірки доброчесності поліцейських. При цьому при проведенні інспекційної перевірки не менше 20 відсотків складу інспекційної групи складають правозахисники.
Положення про порядок проведення інспекційних перевірок та порядок проведення таємної перевірки доброчесності поліцейських затверджується Кабінетом Міністрів України.
7. Взаємовідносини у сфері діяльності Національної поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, угод між Міністерством внутрішніх справ України та цими органами і організаціями, а також на підставі установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна.
8. До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці Національної гвардії. На них, а також на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших працівників, які мають звання рядового і начальницького складу, в тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників Національної поліції.
Права, обов'язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту працівників Національної поліції поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні громадського порядку, громадської безпеки або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань.

Стаття 14. Використання досягнень науки та техніки, сучасних технологій та інформаційних систем

1. Національна поліція у своїй діяльності використовує досягнення науки та техніки, інформаційні системи, системи зв’язку та передачі даних, а також інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру.
2. Національна поліція в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами МВС України, використовує електронні форми приймання документів.
3. Національна поліція використовує технічні засоби, засоби фото– та відео-фіксації, засоби фіксації звуку під час документування обставин скоєння злочинів та інших правопорушень, в тому числі й в громадських місцях, а також дій працівників Національної поліції, під час виконання ними покладених на них завдань.
4. Міністерство внутрішніх справ України забезпечує Національну поліцію можливістю користування мережею Інтернет, автоматизованими системами, інтегрованими базами даних у тому числі міжнародними.

РОЗДІЛ IIІ
ОБОВ'ЯЗКИ ТА ПРАВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Стаття 15. Обов'язки Національної поліції

1. Національна поліція має наступні обов’язки:
1) забезпечує безпеку громадян і громадський порядок;
2) виявляє, запобігає, припиняє та розкриває злочини, вживає з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених законодавством;
3) приймає і реєструє заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, в тому числі у формі електронного документу, своєчасно приймає по них рішення, видає фізичній особі довідку (повідомлення) щодо прийому та реєстрації її заяви;
4) здійснює досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадить дізнання, проводить невідкладні слідчі дії у кримінальних справах у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;
5) припиняє адміністративні правопорушення і здійснює провадження у справах про них;
6) виявляє причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; виявляє осіб, які готують злочини, проводить з ними індивідуальну роботу з метою схилення їх до відмови від вчинення злочину; бере участь у правовому вихованні населення;
7) проводить профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснює адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також здійснює контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
8) здійснює заходи щодо запобігання насильству в сім’ї;
9) накладає та виконує в межах своєї компетенції адміністративні стягнення;
10) розшукує осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, зникли безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених національним законодавством, міжнародними правовими нормами та договорами, ратифікованими у встановленому порядку;
11) вживає заходів щодо встановлення особи за невпізнаним трупом, а також заходи щодо встановлення особи громадян, іноземців, осіб без громадянства, нездатних за станом здоров’я або віку сповістити відомості про себе;
12) проводить експертно-криміналістичні та інші дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, криміналістичні та спеціальні експертизи у кримінальних справах, забезпечує у встановленому порядку участь спеціалістів експертно-криміналістичної служби у процесуальних, в тому числі слідчих діях;
13) виконує прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;
14) забезпечує в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, приймає іспити на право керування транспортними засобами і видає відповідні документи; здійснює контроль за утриманням у належному технічному стані транспортних засобів, доріг, вулиць, майданів;
15) надає відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролює додержання зазначених правил та функціонування цих об'єктів;
16) надає відповідно до законодавства дозволи на перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів з над габаритними, великоваговими вантажами, а також інші документи у сфері безпеки дорожнього руху;
17) здійснює у порядку, встановленому МВС України, приймання, зберігання, та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових пристроїв та речовин, наркотичних або психотропних засобів;
18) повідомляє відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживає невідкладних заходів для врятування людей і подання їм допомоги, коли спеціалізована допомога не може бути ними отримана своєчасно або є відсутньою, охороняє майно, що залишилось без нагляду;
19) бере участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;
20) сприяє забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
21) охороняє на договірних засадах майно фізичних або юридичних осіб;
22) надає відповідно до законодавства юридичним і фізичним особам дозвіл на здійснення охоронної діяльності;
23) забезпечує збереження знайдених, вилучених у затриманих або заарештованих (взятих під варту) осіб і зданих у Національну поліцію документів, речей, майна та інших цінностей, вживає заходів до повернення їх законним власникам. Національна поліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;
24) охороняє, конвоює та тримає затриманих або заарештованих (взятих під варту) осіб;
25) надає у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опіки;
26) забезпечує у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;
27) забезпечує громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять;
28) забезпечує згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу;
29) забезпечує затриманим або заарештованим (взятим під варту) особам право на юридичний захист у порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
30) виконує в межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна;
31) у встановленому порядку здійснює контроль та нагляд за дотриманням громадянами України та відповідними посадовими особами правил реєстрації, зняття з реєстраційного обліку громадян України за місцем проживання, а також за дотриманням іноземними громадянами та особами без громадянства правил тимчасового або постійного перебування в Україні, в’їзду в Україну, виїзду з України, транзитного проїзду через її територію;
32) у випадку виявлення обставин або фактів, прийняття рішень по яких, згідно з законодавством України, належить до компетенції Державної податкової адміністрації України, у десятиденний термін із дня виявлення вказаних обставин або фактів, направляє до відповідних підрозділів Державної податкової адміністрації України необхідні матеріали та документи;
33) надає допомогу органам охорони здоров’я у доставлені до них за рішенням суду осіб, які без поважних причин ухиляються від явки; приймає спільно з відповідними органами охорони здоров’я, у випадках та порядку, передбаченому законодавством України, нагляд за особами, які страждають психічними розладами, є хворими алкоголізмом або наркоманією та представляють небезпеку для оточуючих, з метою попередження скоєннями ними правопорушень.
34) у порядку, передбаченому спільно Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров’я України, вимагає та отримує від медичних закладів або установ відомості про громадян, які надійшли до них з пораненнями або іншими тілесними ушкодженнями насильницького характеру, або з пораненнями чи іншими тілесними ушкодженнями, які є наслідком дорожньо-транспортних пригод, а також відомості про громадян, які мають медичні протипоказання або обмеження до водійської діяльності;
35) встановлює достовірність відомостей, що містяться в документах, наданих для прийняття рішення щодо видачі ліцензій або відповідних дозволів, у тому числі шляхом проведення співбесіди із здобувачем ліцензії або дозволу, а також шляхом направлення запитів у відповідні правоохоронні, ліцензійні, контролюючі, наглядові й інші державні органи;
36) надає допомогу Державній прикордонній службі України у проведенні заходів щодо захисту Державного кордону України, бере участь в здійсненні контролю за дотриманням прикордонного режиму, забезпечує тимчасове обмеження або заборону доступу громадян на окремі ділянки місцевості або об'єкти, розташовані у безпосередній близькості до Державного кордону України під час проведення прикордонних пошуків та операцій, під час відбиття озброєних вторгнень на територію України або під час перешкоджання незаконним масовим перетинам Державного кордону України;
37) під час проведення виборчих кампаній інформує відповідні виборчі комісії про факти виявлених порушень виборчого законодавства України, повідомляє відповідні виборчі комісії про наявність не знятої або не погашеної судимості у осіб, які є кандидатами на посаду Президента України, кандидатами в народні депутати України, кандидатами на виборні посади в органи місцевого самоврядування; здійснює охорону приміщень, де зберігаються бюлетені для голосування на виборах, референдумах; бере участь в забезпеченні безпеки громадян і громадського порядку в приміщеннях для голосування і на територіях навколо них;
38) бере участь, відповідно до законодавства України, у забезпеченні авіаційної безпеки в галузі цивільної авіації; охороняє в порядку, встановленому законодавством України, аеропорти та об'єкти їхньої інфраструктури; робить висновки щодо можливості допущення до роботи в службах авіаційної безпеки у випадках, якщо ця робота пов'язана з об'єктами, що представляють підвищену небезпеку для життя і здоров'я громадян, а також для навколишнього середовища.
2. Інші обов’язки можуть бути покладені на Національну поліцію тільки шляхом внесення змін та доповнень до цього Закону.
3. Порядок реалізації покладених на Національну поліцію обов’язків, якщо він не належить до предмету регулювання окремого закону, нормативно-правового акту Президента України або Кабінету Міністрів України, визначається Міністерством внутрішніх справ України.
4. Працівник Національної поліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ Національної поліції.

Стаття 16. Права Національної поліції

Національній поліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:
1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та інших дій, що перешкоджають здійсненню прав та обов’язків Національної поліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;
2) перевіряти у громадян при достатній наявності підозри у вчиненні ними правопорушень документи, що посвідчують їх особу, або якщо вони перебувають у розшуку, або якщо є привід до порушення відносно таких осіб справи про адміністративне правопорушення, інші документи (в тому числі, ліцензії, дозволи), необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на Національну поліцію;
3) викликати громадян або посадових (службових осіб) у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, справами про адміністративне правопорушення; отримувати за такими справами від громадян та посадових осіб, в тому числі за дорученнями слідчого або дізнавача необхідні пояснення; у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;
4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
5) формувати довідково-інформаційні, оперативно-пошукові та криміналістичні обліки, а також здійснювати інформаційно-аналітичне забезпечення оперативно-службової діяльності;
6) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:
осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом, в тому числі іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання;
осіб щодо яких обрано взяття під варту як запобіжний захід, - на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб;
осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;
дітей, віком до 16 років, які залишилися без опіки та піклування на строк, - до передачі законним представникам або до влаштування в установленому порядку, але не більше 8 годин, а дітей, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам, або до доставлення їх до суду для вирішення питання про поміщення їх у приймальники-розподільники для дітей, але не більше 12 годин з моменту їх затримання;
осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника Національної поліції, - до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;
осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і суспільну мораль, або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження;
військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військовому командуванню;
осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;
7) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 6 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами протиправної діяльності;
8) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;
9) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;
10) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші процесуальні дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;
11) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів. Отримувати безкоштовно та безоплатно від операторів та провайдерів телекомунікацій (незалежно від форм власності) інформацію про телекомунікаційні послуги та їх споживачів;
12) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту;
13) проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;
14) вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на Національну поліцію цим Законом;
15) залучати громадян за їхньою згодою до позаштатного співробітництва; встановлювати негласне співробітництво з особами, які виявили бажання конфіденційним чином сприяти Національній поліції не безоплатній основі; оголошувати про призначення винагороди за допомогу у розкритті злочинів та затриманні осіб, які їх вчинили;
16) використовувати на безоплатній основі можливості засобів масової інформації для встановлення обставин скоєння злочину, осіб, які його вчинили, а також тих, хто переховується від органів дізнання, досудового слідства або суду, безвісті зниклих осіб;
17) зупиняти, проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;
18) входити безперешкодно у будь-який час доби:
а) на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
в) до житла особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень.
У разі опору, вчинення протидії працівник Національної поліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;
19) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;
20) отримувати безперешкодно та безоплатно від підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та об’єднань громадян за письмовим запитом керівника відомості (у тому числі ті, які є комерційною, банківською або страховою таємницею), що є необхідними для перевірки заяв і повідомлень про злочини. Отримання інформації, яка містить банківську або страхову таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, що установлені Законами України „Про банки і банківську діяльність” та „Про страхування”.
Витребувані відомості повинні бути надані у строк, що не перевищує 10 діб з моменту надходження запиту;
21) запитувати та отримувати безоплатно іншу інформацію, в тому числі й персональні данні громадян, відомості, довідки, документи під час виявлення попередження та запобігання злочинів, запитувати та отримувати від кредитних організацій довідки щодо операцій та рахунків фізичних або юридичних осіб; запитувати та отримувати від лікувально-профілактичних, медичних закладів відомості щодо осіб, які були прийняті з пораненнями, тілесними ушкодженнями насильницького характеру, а також щодо осіб, які мають медичні протипоказання або обмеження до керування транспортними засобами;
22) патрулювати громадські місця, виставляти за необхідності пости, контрольно-пропускні пункти, заслони, стаціонарні пости, використовувати інші форми охорони громадського порядку;
23) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;
24) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою чи в ньому перебувають особи, причетні до скоєння злочину чи адміністративного правопорушення;
25) оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, перевіряти технічний стан автотранспорту під час контролю за безпекою дорожнього руху;
26) організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами;
27) використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;
28) вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги по забезпеченню громадської безпеки;
29) затримувати транспортні засоби, що перебувають у розшуку;
30) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх подальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;
31) анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством;
32) оглядати за участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними;
33) оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання;
34) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в цивільному обігу, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;
35) у разі наявності заяв та повідомлень про злочини та з метою їх перевірки до порушення кримінальної справи вивчати, досліджувати за місцем знаходження документи, товарно-матеріальні цінності й дані, що характеризують діяльність юридичних осіб, їхніх філій, приватних підприємців, вимагати в установленому законом порядку проведення інвентаризацій, ревізій виробничої та (або) фінансово-господарської діяльності; у присутності службової особи або уповноваженого юридичної особи, приватного підприємця або його працівника, яким надаються копії документів, складених під час проведення заходів, що зазначені в цьому пункті нижче, а за відсутності таких - за рішенням суду, вилучати зразки сировини та продукції, товарно-матеріальні цінності, документи з обов'язковим складанням за участю понятих протоколу вилучення та опису вилученого майна або документів терміном не більш ніж на 72 години, якщо вилучені майно, документи не будуть долучені до матеріалів кримінальної справи як речові докази; до ухвалення такого рішення суду оглядати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, інші місця зберігання, використання документів, товарно-матеріальних цінностей, а якщо є фактичні дані, які вказують на те, що вони можуть бути знищені, приховані, змінені, замінені; опечатувати каси, приміщення та місця зберігання документів, грошей, товарно-матеріальних цінностей, але не більше ніж на 72 години, а у випадках, якщо такі дії можуть призвести до зупинення виробництва, - терміном до 24 годин.
Органи Національної поліції мають право приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу Національної поліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу Національної поліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу Національної поліції, скріпленого печаткою органу Національної поліції.
36) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів Національної поліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах.
Під час службових відряджень працівники Національної поліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць;
37) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать фізичним та юридичним особам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в Національну поліцію.
Використання з цією метою транспортних засобів, що належать фізичним або юридичним особам, проводиться безплатно.
Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог цього Закону та інших актів законодавства України;
38) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать юридичним особам, а засобами зв'язку, що належать фізичним особам, - за їх згодою;
39) користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням Національною поліцією покладених на неї обов'язків;
40) вимагати від громадян (груп громадян) залишити місце вчинення злочину, адміністративного правопорушення, інше місце пригоди, якщо це необхідно:
для проведення слідчих дій;
оперативно-розшукових заходів;
документування обставин вчинення злочину або адміністративного правопорушення;
для збереження слідів злочину, адміністративного правопорушення, іншої пригоди;
для забезпечення безпеки громадян з метою захисту їх життя, здоров’я або майна.
41) не допускати громадян на окремі ділянки місцевості або об'єкти;
42) зобов’язувати громадян залишатися на відповідних ділянках місцевості і об’єктах;
43) звертатися до неорганізованих або організованих груп громадян, знаходження яких в громадських місцях не пов’язане з публічними і масовими заходами, з вимогою розійтися або перейти до іншого місця, якщо подібне скупчення створює загрозу їх життю та здоров’ю, життю або здоров’ю інших громадян, об’єктам власності, порушує роботу підприємств, установ, організацій, перешкоджає руху транспорту або пішоходів;
44) здійснювати особистий огляд громадян та їхніх речей з метою забезпечення безпеки та громадського порядку спільно з організаторами публічних і масових заходів, під час проходу на території споруд, на ділянки місцевості або в громадські місця, де відбуваються подібні заходи, в тому числі із застосуванням у разі необхідності відповідних технічних (спеціальних) засобів. У разі відмови громадянина пройти відповідний огляд не допускати його на такі території, ділянки місцевості і вказані громадські місця;
45) вносити керівникам та відповідним посадовим особам підприємств, установ, організацій обов'язкові для виконання подання щодо усунення причин і умов, які сприяють створенню загроз громадської безпеки, безпеки громадян, скоєнню злочинів або адміністративних правопорушень;
46) витребувати за письмовим запитом уповноваженої посадової особи зразки та каталоги продукції, технічну і технологічну документацію та інші інформаційні матеріали, необхідні для проведення експертиз від відповідних підприємств, установ, організацій.
47) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;
48) зберігати, носити і застосовувати заходи примусу та зброю;
49) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.
Службові особи, які без поважних причин відмовились подати допомогу працівникові Національної поліції в реалізації його прав, передбачених пунктами 24-28 цієї статті, підлягають відповідальності за чинним законодавством України.

РОЗДІЛ ІV
ЗАХОДИ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ ПОЛІЦІЄЮ, ТА ГАРАНТІЇ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ОЗБРОЄНОГО ПРАЦІВНИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Стаття 17. Державний примус та загальні засади застосування заходів державного примусу

1. Державний примус, що застосовується Національною поліцією, - це система передбачених законодавством України заходів впливу на поведінку фізичних осіб та діяльність юридичних осіб з метою забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, попередження та припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності.
2. Застосування заходів державного примусу працівниками Національної поліції ґрунтується на повазі до людської честі та гідності, забезпечення дотримання прав та свобод людини і громадянина.
3. Не допускається застосування Національною поліцією заходів державного примусу з метою катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання.
4. Національна поліція може застосовувати заходи державного примусу на підставах та у порядку, передбачених цим Законом, і лише для досягнення законних цілей.

Стаття 18. Види державного примусу, що застосовуються Національною поліцією

1. До числа заходів державного примусу, що застосовуються Національною поліцією України у випадках, передбачених законодавством України, є:
затримання особи;
зупинка транспортного засобу;
тимчасове затримання транспортних засобів;
примусове входження (проникнення) до житлових та інших приміщень, земельних ділянок;
блокування ділянок місцевості, житлових приміщень, споруд, інших об’єктів;
застосування фізичної сили;
застосування спеціальних засобі
застосування зброї;
заборона зайняття певними видами діяльності;
створення та ведення спеціалізованих банків даних про громадян.
2. Інші види засобів державного примусу, що можуть бути застосовані Національною поліцією, можуть бути покладені на Національну поліцію тільки законом про внесення змін та доповнень до цього Закону.

Стаття 19. Затримання

1. Затримання – утримання фізичної особи у місцях тимчасового утримання з короткотерміновим обмеженням її свободи у випадках та в порядку, передбаченому законодавством України
2. Національна поліція має право затримати осіб:
підозрюваних у скоєнні злочину;
щодо яких, згідно з кримінально-процесуальним законодавством, обрано таку міру запобіжного заходу як тримання під вартою;
які переховуються від відбування кримінального покарання;
які ухиляються від виконання адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту;
які перебувають у розшуку;
які ухиляються від виконання призначених ним судом примусових заходів медичного або виховного характеру;
які намагалися незаконно проникнути на охоронювані об’єкти, до встановлення особи громадянина;
які намагалися скоїти самогубство або тих осіб, які мають ознаки психічного розладу та своїми діями створюють небезпеку для себе та оточуючих, - до передачі їх до лікувальних закладів або за місцем проживання;
які скоїли втечу із психіатричного лікувального закладу;
3. Відносно осіб, перелічених у частині 1 зазначеної статті, може бути проведений особистий огляд, огляд речей та документів, транспортних засобів.
4. В кожному випадку затримання згідно з вимогами відповідного законодавства України складається протокол, де зазначається посада, прізвище та ініціали працівника Національної поліції, відомості про затриманого, час, місце, підстави та мотиви затримання.

Стаття 20. Примусове входження (проникнення) до житлових та інших приміщень, земельних ділянок

1.Національна поліція має право проникати безперешкодно у будь-який час доби до житлових та інших приміщень громадян, на земельні ділянки, що їм належать, приміщення юридичних осіб, в тому числі з застосуванням пошкодження запираючих пристроїв, елементів та конструкцій, що перешкоджають входу (за виключенням територій, об’єктів та транспортних засобів дипломатичних або консульських установ іноземних держав) та оглядати їх:
- під час безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у скоєнні злочину, переховуються від органів дізнання, досудового слідства або суду, або ухиляються від виконання кримінального покарання;
- при наявності достатніх підстав вважати, що там відбувається вчинення злочину, стався нещасний випадок або знаходиться особа, яка перебуває безпорадному стані, а також за для запобігання злочину або надання допомоги постраждалим;
- під час стихійних лих, катастроф, аварій, епідемій, епізоотій, масових заворушеннях.
2. При здійсненні примусового входження (проникнення) до житлових та інших приміщень, земельних ділянок працівник Національної поліції зобов’язаний:
застосовувати найбільш безпечні засоби та способи проникнення;
повідомити безпосереднього керівника та направити йому рапорт про факт входження (проникнення) до житлового приміщення.
3. Про всі випадки примусового входження (проникнення) до житлового приміщення Національна поліція повідомляє прокурора протягом 24 годин.

Стаття 21. Блокування ділянок місцевості, житлових приміщень, будівель, інших споруд

1. Блокування ділянок місцевості, житлових приміщень, споруд, інших об’єктів - тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості, до житлових приміщень, споруд, інших об’єктів, яке мотивовано та згідно з підставами, вказаними у цьому законі приймається уповноваженою посадовою особою Національної поліції з метою реалізації прав або обов’язків, передбачених цим законом.
2. Національна поліція має право блокувати окремі ділянки місцевості:
під час ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, під час проведення карантинних заходів у випадку епідемій, епізоотій;
під час проведення заходів щодо припинення масових заворушень, інших дій, що порушують нормальну роботу транспорту, засобів зв’язку;
під час розшуку засуджених осіб або осіб, взятих під варту, або таких, що вчинили втечу;
під час переслідування осіб, що скоїли злочини.
3. Під час блокування ділянок місцевості може бути обмежено або заборонено рух автотранспорту та переходів, якщо це необхідно для забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, здійснення слідчих дій, охорони місця пригоди, здійснення оперативно-розшукових заходів.

Стаття 22. Формування, ведення та використання баз даних про фізичних осіб

1. Національна поліція має право збирати та обробляти дані про фізичних осіб, необхідні для виконання покладених на Національну поліцію обов’язків;
2. Формування, ведення та використання банків (баз) даних про фізичних осіб, здійснюється в порядку передбаченому законодавством України.
3. Обліку підлягають відомості щодо:
осіб, що підозрюються або звинувачених у скоєнні злочинів;
осіб, засуджених за скоєння злочину;
осіб, які скоїли злочин або суспільно небезпечну дію, стосовно яких судом застосовані примусові заходи медичного характеру;
осіб, щодо яких здійснюється профілактична робота;
осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон, про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
осіб щодо яких винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за нереабілітуючими підставами;
неповнолітніх осіб, які звільнені від кримінальної відповідальності або звільнені судом від відбування покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
осіб щодо яких було застосовано амністію;
іноземних громадян, осіб без громадянства, стосовно яких було скоєно злочин;
осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
осіб, які були піддані адміністративному стягненню и вигляді адміністративного арешту;
осіб, позбавлених права керування транспортним засобом;
осіб, які оголошені у розшук;
безвісті зниклих осіб;
осіб стосовно яких заведені справи оперативного обліку.
4. Національна поліція зобов’язана вжити заходи щодо захисту інформації, яка міститься у банках (базах) даних про громадян від неправомірного або випадкового доступу, копіювання, знищення або поширення, інших неправомірних дій.
5. Інформація про доступ до бази даних фіксується та зберігається в автоматизованій системі обробки даних, включно з інформацією про поліцейського, який отримав доступ, та обсяг даних, доступ до яких було отримано.
6. Відомості, що містяться у банках (базах) даних щодо фізичних осіб можуть надаватися іншим державним органам виключно у випадках, передбачених законом.
7. Дані про фізичних осіб, що містяться у банках даних підлягають знищенню, якщо було досягнуто ціль їхньої обробки або втрати необхідності у досягненні цих цілей.
8. Національна поліція використовує у своїй діяльності інформаційні системи та банки даних міжнародних організацій Національної поліції, а також бере участь у їх формуванні відповідно до законодавства, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил цих організацій.

Стаття 23. Умови застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

1. Національна поліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю лише після вичерпання всіх інших можливостей для припинення протиправних дій виключно з метою подолання протидії законній вимозі поліції
у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.
2. Застосуванню фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання. Попередження має бути зроблено голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі мови. Попередження поліцейського починається зі слів: «Поліція! Іменем Закону!».
Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників Національної поліції.
3.Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників Національної поліції, або збройного нападу чи збройного опору.
У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на Національну поліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю, правам та інтересам правопорушників та інших громадян і, водночас, дозволить досягнути очікуваного результату.
При завданні шкоди Національна поліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.
4. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження, які спричинені особі внаслідок застосування працівником Національної поліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник Національної поліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві. В разі, якщо застосування заходів фізичного впливу спричинило важкі ушкодження або смерть, безпосередній начальник негайно письмово повідомляє про це керівника головного управління, управління Національної поліції, який в свою чергу негайно письмово інформує про це Начальника Національної поліції та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
5. Перевищення прав по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 24. Застосування заходів фізичного впливу

1. Національна поліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам Національної поліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників Національної поліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на Національну поліцію обов'язків.
2. У випадку вчинення адміністративного проступку чи кримінального правопорушення під час мирного зібрання поліція зобов’язана припинити це діяння, затримати особу, при цьому не зупиняючи і не перешкоджаючи мирному зібранню.

Стаття 25. Застосування спеціальних засобів

1. Спеціальні засоби поділяються на: засоби індивідуального захисту, засоби активної оборони, засоби забезпечення спеціальних операцій та пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками.
2. Національна поліція має право застосовувати спеціальні засоби та службових тварин для:
захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;
затримання і доставки в Національну поліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам Національної поліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;
припинення опору працівникові Національної поліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;
звільнення заручників.
3. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
4. Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.
5. Працівникам Національної поліції заборонено:
1) наносити удар гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку, копчику і в живіт;
2) при застосуванні сльозоточивих речовин і речовин дратівної дії здійснювати прицільну стрільбу по особах, розкидання і відстрілювання гранат у натовп осіб, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;
3) відстрілювати патрон з гумовою кулею ударної непроникливої дії з допомогою спеціального карабіна на відстані ближче 40 метрів від особи і по будь-яким частинам голови і тіла людини, крім нижньої частини ніг;
4) застосовувати водомет при температурі нижче +10°C;
5) застосовувати пристрій для примусової зупинки транспортного засобу для примусової зупинки транспортного засобу, що здійснює перевезення людей, мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Стаття 26. Застосування вогнепальної зброї

1. Працівники Національної поліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю для:
захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заручників;
відбиття нападу на працівника Національної поліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;
відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника Національної поліції;
зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника Національної поліції.
2. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
3. Працівники Національної поліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника Національної поліції.
4. Працівники Національної поліції мають право застосовувати вогнепальну зброю як самостійно, так і у складі підрозділу.

Стаття 27. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника Національної поліції

1. Працівник Національної поліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник Національної поліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник Національної поліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.
2. Спроба особи, яку затримує працівник Національної поліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним вголос відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові Національної поліції право застосувати вогнепальну зброю.

РОЗДІЛ V. ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ
В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ.

Стаття 28. Служба в Національній поліції України та її види

1. Служба в Національній поліції України - державна служба, яка представляє собою професійну діяльність, пов’язану з практичним виконанням завдань і функцій, що стоять перед Міністерством внутрішніх справ України, системою органів внутрішніх справ та Національною поліцією як їх складовою.
2. Встановлюються наступні види служби в поліції:
1) служба за контрактом осіб рядового і молодшого начальницького складу;
служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) відомчих вищих навчальних закладів;
2) служба за контрактом осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу;
3) кадрова служба осіб рядового і начальницького складу, зарахованих на службу до запровадження служби за контрактом.
3. Час перебування осіб рядового і навчальницького складу на службі в Національній поліції зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також стажу державної служби згідно з законодавством.
4. В Національній поліції Міністерства внутрішніх справ України начальником вважається - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими.

Стаття 29. Основні принципи служби в Національній поліції України

1. Основними принципами служби в Національній поліції є:
- служіння Українському народу;
- законність;
- гуманізм і соціальна справедливість;
- пріоритет прав людини і громадянина, повага до особистості;
- професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;
- персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліна;
- особиста відповідальність за свої власні дії і за незаконні дії чи бездіяльність, вчинені за його вказівкою;
- доступність служби в органах внутрішніх справ;
- дотримання державної та службової таємниці;
- справедливе винагородження за працю, просування по службі за результатами діяльності, з урахуванням здібностей та кваліфікації.
2. У підпозділах Національній поліції України не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов'язків працівники органів внутрішніх справ незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.

Стаття 30. Етика поведінки осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України

Особа рядового і начальницького складу Національній поліції України повинна:
- сумлінно, з почуттям власної гідності, чесно та неупереджено виконувати свої службові обов'язки;
- рішуче протидіяти проявам корупції;
- утримуватися від розголошення конфіденційних відомостей, що стосуються особистого життя громадян, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
- шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,
- дотримуватися високої культури спілкування;
- не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам служби чи негативно вплинути на репутацію органів внутрішніх справ;
- дотримуватися вимог статутів, Етичного та Кодексу честі працівника Національної поліції, інших відомчих нормативних актів МВС України.

Стаття 31. Правовий статус осіб рядового і начальницького складу Національній поліції України

1. Правовий статус осіб рядового і начальницького складу Національній поліції України визначається Конституцією України та законодавством України.
2. Особи рядового і начальницького складу виконують обов'язки і користуються правами на займаній посаді відповідно до законодавства України, Присяги, статутів поліції і контрактів.
3. При одержанні наказу чи вказівки, які явно суперечать закону, працівник поліції зобов'язаний вжити заходів на виконання закону.
4. До працівника Національній поліції не можуть бути застосовані кримінально-правові, адміністративні чи дисциплінарні засоби впливу (покарання) за відмову виконати незаконну вказівку (незаконний наказ).

Стаття 32. Порядок прийому на службу в Національну поліцію України

1. На службу в Національну поліцію України приймаються громадяни України віком від 18 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які вільно володіють державною мовою та здатні за особистими якостями, освітою, станом здоров’я і професійної підготовки виконувати покладені на них службові обов’язки.
В окремих випадках за погодженням з МВС на службу в Національну поліцію України можуть бути прийняті громадяни старше 35 років.
2. Не можуть бути прийняті на службу та перебувати на службі громадяни України, які:
а) раніше засуджувалися за вчинення злочину;
б) не відповідають віковим та освітнім вимогам цього Закону;
в) не відповідають відповідним вимогам за станом здоров’я;
г) притягувалися до кримінальної відповідальності та стосовно яких кримінальні справи були закриті за нереабілітуючими підставами;
ґ) притягувалися до адміністративної відповідальності за грубі порушення громадського порядку, корупційні діяння та правопорушення, скоєні з корисних мотивів;
д) відмовилися від проведення спеціальної перевірки та оформлення допуску до відомостей, які становлять державну таємницю;
е) близькі родичі яких (дружина (чоловік), діти, батьки, брати, сестри кандидата, його дружини чи чоловіка) притягувались до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів;
є) мають посвідку на проживання або інший документ, який підтверджує право на постійне проживання громадянина України на території іншої держави;
ж) визнані недієздатними або обмежено дієздатними за рішенням суду, яке набрало законну силу;
з) вийшли із громадянства України, набули громадянство іншої держави мають наявність громадянства (підданства) іншої держави;
і) надали підроблені документи або завідомо неправдиві відомості, які підтверджують відповідність вимогам, які висуваються до особи рядового і начальницького складу в частині заміщення посади, при вступі на службу в Національну поліцію;
ї) відмовилися від тестування на спеціальних технічних засобах (психо-фізіологічних приладах).
3. До вищих навчальних закладів МВС можуть прийматися громадяни, яким за станом на 31 грудня року вступу має виповнитися 17 років. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України здійснюється згідно контракту, який укладається між навчальним закладом, головними управліннями, управліннями Національної поліції в областях, Головного управління поліції в Автономній Республіці Крим, міст Києва та Севастополя, на транспорті та громадянином України.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України в разі дострокового розірвання контракту відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністром України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
4. Прийняття на службу відбувається за результатами спеціальної перевірки на підставі подання відповідної Поліцейської комісії та оформлюється наказом Начальника Національної поліції України або його заступника, начальника органу або підрозділу Національної поліції України, ректора навчального закладу МВС.
5. Порядок проведення спеціальної перевірки кандидатів на прийом на службу в поліцію затверджується Кабінетом Міністрів України.
З метою з'ясування фактів вчинення кандидатом корупційних чи протиправних діянь під час перевірки застосовуються спеціальні технічні засоби (психо-фізіологічні прилади), які не становлять загрозу для життя та здоров’я кандидата на службу. Сертифікаційні та технічні вимоги до цих засобів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Результати застосування таких засобів носять рекомендаційний характер.
6. Для громадян, які вперше приймаються на службу в Національну поліцію України може встановлюватися випробування терміном до одного року.
Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність стажиста посаді, на яку його призначено, начальник відповідного органу поліції, що призначав його на посаду, має право звільнити його зі служби.
7. Для випускників вищих навчальних закладів МВС, які направляються на службу в Національну поліцію України за рознарядкою, а також при призначенні на посаду за конкурсом, строк випробування не встановлюється.

Стаття 33. Відповідальність осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України

1. За протиправні дії чи бездіяльність при виконанні службових обов'язків, неналежне виконання службових обов'язків працівник Національної поліції України несе згідно з чинним законодавством кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність.
2. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу Національної поліції несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.
3. В разі наявності обгрунтованих заяв, скарг та повідомлень громадян, посадових осіб, засобів масової інформації про вчинення працівником поліції порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції Начальник Національної поліції, начальники головних управлінь та управлінь Національної поліції можуть доручити провести дисциплінарне розслідування відповідній Поліцейській комісії.
Рішення Поліцейської комісії за результатом дисциплінарного розслідування є підставою для видання в трьохденний термін ініціатором розслідування об'єкта наказу про вказане дисциплінарне стягнення.
4. В разі наявності обгрунтованих заяв, скарг та повідомлень громадян, посадових осіб, засобів масової інформації про вчинення працівником поліції порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку Поліцейська комісія при Національній поліції рішенням 4/5 членів комісії може самостійно розпочати дисциплінарне розслідування щодо будь-якого працівника рядового і начальницького складу.
Рішення Поліцейської комісії за результатом дисциплінарного розслідування є підставою для видання в трьохденний термін Начальником Національної поліції наказу про вказане дисциплінарне стягнення.
5. В ході дисциплінарного розслідування в засіданні Поліцейської комісії з правом дорадчого голосу бере участь повноважний представник профспілки, членом якої є об'єкт розслідування.
6. В ході дисциплінарного розслідування можуть застосовуватися спеціальні технічні засоби (психо-фізіологічні прилади), які не становлять загрозу для життя та здоров’я кандидата на службу. Сертифікаційні та технічні вимоги до цих засобів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Результати застосування таких засобів носять рекомендаційний характер і не можуть бути єдиною підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 34. Спеціальні умови проходження служби рядовим і начальницьким складом Національної поліції України

1. Проходження служби особами рядового і начальницького складу розпочинається з прийняття на службу громадян України від дня зарахування в кадри (призначення на посаду з присвоєнням спеціального звання або зарахування до відомчого навчального закладу) і закінчується в день звільнення зі служби (у день, з якого вони виключені з кадрів).
2. Дія трудового законодавства поширюється на осіб рядового і начальницького складу в частині, що не врегульована законодавством з питань проходження служби в Національної поліції і цим Законом.
3. Особи рядового і начальницького складу складають присягу, текст якої затверджується в установленому законодавством порядку. Порядок складання присяги затверджується Міністром. Після успішного проходження конкурсу і відповідної професійної підготовки у порядку, визначеному МВС України та прийняття Присяги вони мають право на постійне носіння та зберігання табельної вогнепальної зброї та спеціальних засобів у порядку, що визначається Міністром внутрішніх справ України.
4. Особи рядового і начальницького складу Національної поліції ( за виключенням працівників Кримінальної поліції ) мають формений одяг, зразки якої затверджуються Кабінетом Міністрів України. Формений одяг повинен містити інформацію, яка б дозволила ідентифікувати особу рядового і начальницького складу. Особи рядового і начальницького складу, які виконують службові обов'язки у форменому одязі, дотримуються Правил його носіння встановлених Міністерством внутрішніх справ та керуються Стройовим статутом Збройних Сил України у строю, при виконані стройових прийомів та військового вітання. Особам рядового і начальницького складу Національної поліції України видаються службові посвідчення і жетони встановленого МВС зразка.
5. Особам рядового і начальницького складу, які перебувають у шлюбних та/або близьких родинних стосунках (діти, батьки, брати, сестри, дружина, чоловік, батьки дружини чи чоловіка), не дозволяється проходити службу в одному органі внутрішніх справ, якщо їх служба пов'язана з безпосередньою підпорядкованістю чи підконтрольністю один одному.
6. Особи рядового і начальницького складу Національної поліції України не мають права:
- займатися будь-якою підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників, а також виконувати роботу на умовах сумісництва, крім наукової, викладацької, творчої та медичної практики;
- входити до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, фінансових установ, господарських товариств, організацій, спілок, об‘єднань та кооперативів, що займаються підприємницькою діяльністю;
- використовувати своє посадове становище для будь-якого непередбаченого законодавством сприяння юридичним чи фізичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності.
- суміщати посаду у випадку обрання або призначення на іншу посаду в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування;
- приймати участь у страйках;
- бути повіреною особою або представником третьої особи у справах в системі органів внутрішніх справ;
- отримувати у зв’язку з виконанням службових обов’язків винагороду від фізичних або юридичних осіб (подарунки, грошові винагороди, позики, оплату розваг, відпочинку,транспортних видатків).
Стаття 35. Служба за контрактом

1. Контракт про проходження служби – це особлива форма трудового договору, в якому за угодою сторін встановлюються строк його дії, права, обов’язки, обмеження і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника під час проходження служби, умови розірвання контракту, в тому числі дострокового та інше.
2. Контракт укладається між громадянином України, який вступає на службу або продовжує службу, та Міністерством внутрішніх справ України в особі Міністра, уповноваженої ним особи МВС або Начальника Національної поліції України, у двох (для курсантів - у трьох) примірниках, які мають однакову юридичну силу, скріплюється гербовою печаткою відповідного підрозділу і зберігається у кожної із сторін.
Форма контракту затверджується Міністром внутрішніх справ.
3. Контракт є підставою для видання наказу по особовому складу про прийняття особи на службу і призначення її на посаду.
4. Строк дії контракту обчислюється від дня набрання ним чинності.
5. Контракт набирає чинності:
з особами, які мають спеціальне звання, у тому числі випускниками вищих навчальних закладів, - від дня підписання ними та відповідною посадовою особою контракту, але не раніше дня призначення на посаду;
з іншими особами - від дня підписання ними та відповідною посадовою особою контракту, але не раніше дня присвоєння їм спеціального звання.
Про день набрання чинності контракту, який укладається вперше, робиться відповідний запис в обох (для курсантів Вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України - трьох) примірниках контракту, один з яких зберігається в особовій справі.
6. Контракт з громадянами, призначеними на посади рядового або молодшого начальницького складу Національної поліції України, укладається на визначений термін, але не менш ніж на три роки.
Контракт про проходження служби з громадянами, призначеними на посади середнього, старшого та вищого начальницького складу, може укладатися як на визначений, так і невизначений термін. При цьому, для громадян, які вперше приймаються на службу в Національну поліцію України, передбачається термін служби не менше трьох років.
З громадянами, які навчаються у вищих навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ за рахунок державного бюджету України, в контракті передбачається термін служби в Національній поліції України, але не менше 3 років після закінчення учбового закладу.
7. Днем припинення дії контракту вважається:
день закінчення його строку;
день, зазначений у наказі про звільнення зі служби у разі дострокового розірвання контракту;
наступний день після смерті (загибелі) особи рядового і начальницького складу, або визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою;
день набуття чинності контрактом, укладеним особою рядового і начальницького складу про навчання у відомчому вищому навчальному закладі.
У разі припинення дії контракту у примірнику, що зберігається в особовій справі, робиться запис про підставу та дату припинення його дії.
8. 3 особами рядового і начальницького складу, які на добровільних засадах відряджені до міжнародних миротворчих операцій та організацій, укладається окремий контракт про умови і порядок проходження служби у складі цих підрозділів за формою, що затверджується Міністром внутрішніх справ.
9. Особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств (відомств) із залишенням в кадрах Національної поліції України, укладають контракт на загальних підставах.
10. Контракт припиняється (розривається) достроково:
а) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до проходження служби;
б) у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
в) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
г) за службовою невідповідністю;
д) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особами рядового і начальницького складу;
е) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом;
є) у зв'язку із засудженням до позбавлення волі, обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили.
11. Порядок припинення або розірвання контракту затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Стаття 36. Робочий час

1. Нормальна тривалість робочого часу осіб рядового та начальницького складу поліції встановлюється 40 годин на тиждень.
2. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для окремих категорій осіб рядового та начальницького складу поліції, передбачених законодавством.
3. Для осіб рядового та начальницького складу поліції встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи встановлюється правилами внутрішнього розпорядку.
4. В тих органах, де за характером та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
5. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи осіб рядового та начальницького складу скорочується на одну годину як при п’ятиденному так і при шестиденному робочому тижні.
6. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5-ти годин.
7. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього розпорядку і графіками змінності у відповідності із законодавством.
При змінних роботах особи рядового та начальницького складу чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього розпорядку.
8. Призначення особи рядового та начальницького складу на службу протягом двох змін підряд забороняється.
9. На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.
10. В окремих підрозділах поліції, де за умовами служби не може бути додержана встановлена для даної категорії осіб рядового та начальницького складу щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
11. Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Керівник органу поліції може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках для виконання невідкладних завдань в боротьбі із злочинністю і охороні громадського порядку при особливих оперативних умовах чи надзвичайних ситуаціях.
12. Робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
13. За роботу в нічний час провадиться доплата у розмірі 40 відсотків посадового окладу та окладу за спеціальне звання за кожну годину роботи в нічний час.

Стаття 37. Час відпочинку

1. Особам рядового та начальницького складу надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не менше 45 хвилин і не більше 2-х годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
2. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього розпорядку.
3. В підрозділах, де через умови служби перерву встановити не можна, особі рядового та начальницького складу повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких підрозділів встановлюється керівником Національної поліції органу внутрішніх справ.
4. При п’ятиденному робочому тижні особам рядового та начальницького складу надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному – один вихідний день.
5. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні визначається графіком роботи підрозділу органів внутрішніх справ, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
6. В безперервно діючих підрозділах поліції вихідні дні співробітникам надаються в різні дні тижня почергово згідно з графіком змінності, що затверджується керівником Національної поліції.
7. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою керівника і особи рядового та начальницького складу, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
8. Оплата роботи у святкові і неробочі дні провадиться у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх посадового окладу та окладу за спеціальне звання, якщо робота провадилася у межах місячної норми робочого часу і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх посадового окладу та окладу за спеціальне звання, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання особи рядового та начальницького складу, яка працювала у святковий і неробочий день їй може бути наданий інший день відпочинку.

Стаття 38. Відпустки

1. Особам рядового і начальницького складу установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки:
а) основна відпустка, у тому числі під час навчання на денному відділенні у навчальних закладах МВС України;
б) додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
в) додаткова відпустка за особливий характер праці;
г) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) соціальні відпустки:
а) відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами;
б) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
в) додаткова відпустка особам рядового та начальницького складу, які мають дітей;
5) відпустки без збереження грошового забезпечення.
2. Тривалість відпусток визначається цим законом та іншими нормативно-правовими актами і розраховуються в календарних днях.
3. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток, додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей не враховуються.
4. При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад ( в межах України), у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.
5. Тривалість щорічної основної відпустки для осіб рядового і начальницького складу, які мають на момент її надання вислугу (у календарному обчисленні), обчислену в порядку, передбаченому для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу, визначається:
до 10 років - 30 календарних днів;
від 10 до 15 років - 35 календарних днів;
від 15 до 20 років - 40 календарних днів;
20 і більше років - 45 календарних днів
6. Особам рядового і начальницького складу на період навчання у навчальних закладах МВС під час перерв навчальних занять, передбачених навчальними планами, надаються відпустки тривалістю:
літня - 30 календарних днів;
зимова - до 14 календарних днів;
Літня навчальна відпустка є основною, а зимова - додатковою. Час, необхідний для проїзду до місця проведення зазначених відпусток і назад, не надається.
7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість визначається відповідно до Списку робіт і посад, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість визначається і затверджується Кабінетом Міністрів України.
Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою обраною особою рядового і начальницького складу. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням особи рядового і начальницького складу можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Щорічна основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані як правило до закінчення робочого року.
8. Право особи рядового і начальницького складу на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік служби настає після закінчення шести місяців служби. У разі надання зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну служби їх тривалість визначається пропорційно часу служби за винятком випадків передбачених частиною 5 цієї статті.
9. Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну служби у перший рік служби за бажанням працівника надаються:
1) жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами;
3) особам звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
4) в інших випадках, передбачених законодавством.
Щорічні відпустки за другий і наступний роки служби можуть бути надані особі рядового та начальницького складу у будь-який час відповідного робочого року.
10. Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується начальником органу поліції і доводиться до відома всього особового складу. При складанні графіків враховуються інтереси служби, особисті інтереси осіб рядового і начальницького складу та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання відпусток у межах установлених графіком узгоджується між особою рядового та начальницького складу і начальником органу поліції, який зобов’язується письмово повідомити особу рядового і начальницького складу про дату початку відпустки не пізніш ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.
11. Щорічні відпустки, за бажанням працівника в зручний для нього час, надаються:
1) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю і пологами або після неї;
2) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
3) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
5) в інших випадках, передбачених законодавством.
12. Керівним працівникам щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на службу.
13. Особам, як навчаються в навчальних закладах без відриву від служби щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт передбачених навчальною програмою.
14. Щорічна відпустка на вимогу особи рядового і начальницького складу повинна бути перенесена на інший період у разі:
1) порушення начальником органу внутрішніх справ терміну письмового повідомлення особи рядового і начальницького складу про час надання відпустки;
2) невиплати особі рядового і начальницького складу грошового забезпечення за час щорічної відпустки за три дні до її початку.
15. Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
1) тимчасової непрацездатності особи рядового і начальницького складу;
2) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами;
3) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
16. Щорічна відпустка з дозволу начальника ГУ, управління Національної поліції , прирівняної до нього особи та вище може бути перенесена, як виняток, на інший період у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи органу внутрішніх справ та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 30 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
17. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між особою рядового і начальницького складу і начальником органу поліції.
18. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи особливим характером праці.
19. Особам рядового і начальницького складу, які перебувають у відрядженнях за межами України дозволяється за їх бажанням об’єднання щорічних відпусток за два роки.
20. Щорічну відпустку тривалістю 40 календарних днів і більше на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становитиме не менш як 30 календарних днів.
Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
21. Відкликання осіб рядового і начальницького складу із щорічної відпустки допускається лише у разі надзвичайної службової необхідності та з дозволу начальника відповідних структурних підрозділів Національної поліції, прирівняної до нього особи та вище. Невикористана частина відпустки надається, як правило, у поточному році.
Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу оплачується проїзд до місця проведення відпустки і назад, але не далі пункту, з якого його було відкликано, а також надається додатково час на дорогу.
22. За бажанням особи рядового і начальницького складу у разі його звільнення (крім звільнення через службову невідповідність, за одноразове грубе або систематичне порушення дисципліни, за споєння вчинків, несумісних з вимогами, що пред’являються до особистих та моральних якостей працівників Національної поліції України) має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою цього звільнення є останній день відпустки.
23. Особам рядового і начальницького складу, які успішно навчаються без відриву від служби надаються додаткові оплачувані відпустки відповідно до Закону України “Про відпустки”.
24. Творча відпустка надається особам рядового і начальницького складу для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.
Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.
25. Особам рядового і начальницького складу надаються такі соціальні відпустки:
а) відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами;
б) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
в) додаткова відпустка особам рядового та начальницького складу, які мають дітей;
26. На підставі медичного висновку жінці надається відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю встановленою Законом України “Про відпустки”.
Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, за бажанням жінки, їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами батьком дитини, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі).
27. Жінці, яка проходить службу в поліції і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері, у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі, а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.
28. Особам рядового і начальницького складу надаються такі відпустки без збереження заробітної плати:
а) відпустка без збереження грошового забезпечення, що надається працівникові в обов’язковому порядку;
б) відпустка без збереження грошового забезпечення за згодою сторін.
29. Відпустки без збереження грошового забезпечення за бажанням особи рядового та начальницького складу надається в обов’язковому порядку:
1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці – тривалістю до 14 календарних днів;
3) матері або батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку;
4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед батьківщиною, та особам, на яких поширюються чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
5) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;
6) особам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів (сестер) – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3-х календарних днів без урахування часу необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
7) особам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю визначеною у медичному висновку але не більше 30 календарних днів;
8) особам для завершення санітарно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку.
30. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження грошового забезпечення на термін, обумовлений угодою між особою рядового та начальницького складу і начальником органу поліції, але не більше 15 календарних днів на рік.

Стаття 39. Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України

1. Особам, які перебувають на службі, присвоюються такі спеціальні звання:
1) Рядовий склад:
рядовий Національної поліції.
2) Молодший начальницький склад:
молодший сержант Національної поліції;
сержант Національної поліції;
старший сержант Національної поліції;
старшина Національної поліції;
прапорщик Національної поліції;
старший прапорщик Національної поліції.
3) Середній начальницький склад:
молодший лейтенант Національної поліції;
лейтенант Національної поліції;
старший лейтенант Національної поліції;
капітан Національної поліції.
4) Старший начальницький склад:
майор Національної поліції;
підполковник Національної поліції;
полковник Національної поліції.
5) Вищий начальницький склад
генерал-майор Національної поліції;
генерал-лейтенант Національної поліції;
генерал-полковник Національної поліції
генерал Національної поліції України
2. Спеціальне звання начальницького складу органів поліції є довічним. До спеціальних звань осіб рядового і начальницького складу, які звільнені зі служби за віком та за станом здоров'я, додаються слова "у відставці".
3. Особи рядового і начальницького складу Національної поліції , а також особи, які мають спеціальне звання з добавленням слів "у відставці", можуть бути позбавлені спеціальних звань у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 40. Строки вислуги у спеціальних званнях

1. В органах Національної поліції України встановлюються такі строки вислуги у спеціальному званні молодшого начальницького складу:
- молодшого сержанта Національної поліції - 1 рік ;
- сержанта Національної поліції - 2 роки;
- старшого сержанта Національної поліції - 3 роки;
- прапорщика Національної поліції - 5 років.
2. Строки вислуги у спеціальних званнях рядового Національної поліції, старшини Національної поліції, старшого прапорщика Національної поліції не встановлюються.
3. Строки вислуги у спеціальних званнях середнього і старшого начальницького складу:
молодшого лейтенанта Національної поліції- 1 рік;
лейтенанта Національної поліції - 2 роки;
старшого лейтенанта Національної поліції - 3 роки;
капітана Національної поліції - 3 роки;
майора Національної поліції- 4 роки;
підполковника Національної поліції - 5 років.
4. Строки вислуги у спеціальних званнях полковника Національної поліції не встановлюються.
Строки вислуги у спеціальних званнях вищого начальницького складу встановлюється окремими актами Президента України.
5. Для осіб начальницького складу, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра після закінчення вищих навчальних закладів із строком навчання п’ять і більше років або відомчих вищих навчальних закладів із строком навчання чотири роки та отримали диплом з відзнакою, вислуга у спеціальному званні встановлюється один рік.
6. Строк вислуги у черговому спеціальному званні обчислюється з дня підписання наказу про присвоєння цього звання.
Для осіб, які перебувають у відпустці по пологах та/або догляду за дитиною, цей період зараховується у строк вислуги в спеціальному званні.
7. Особам рядового і начальницького складу, визначеним у статті 41 цього Закону, чергові спеціальні звання не присвоюються.
8. Посадові особи, з вини яких особи рядового і начальницького складу несвоєчасно були представлені до присвоєння чергових спеціальних звань, несуть дисциплінарну відповідальність.

Стаття 41. Присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу органів Національної поліції України

1. Спеціальні звання особам рядового і начальницького складу присвоюються громадянам, прийнятим на службу, відповідно до номенклатури посад, передбаченої нормативно-правовими актами МВС України.
2. Подання про присвоєння спеціальних звань відповідно до вимог цього Закону здійснюється у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ.
3. Подання про присвоєння спеціального звання полковника Національної поліції розглядається колегією Національної поліції України, а звань вищого начальницького складу - колегією Міністерства внутрішніх справ.
4. Спеціальні звання вищого начальницького складу присвоюються у порядку, встановленому Президентом України.
5. Подання для присвоєння чергового спеціального звання особам начальницького складу, які мають стягнення, накладені в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, не провадиться до їх зняття.
6. Для забезпечення своєчасного присвоєння чергових спеціальних звань начальницького складу необхідні для цього документи оформляються заздалегідь, з таким розрахунком, щоб вони надійшли на розгляд начальника, який має право присвоювати відповідне спеціальне звання, до дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному званні.

Стаття 42. Первинні та чергові спеціальні звання

1. Залежно від послідовності присвоєння спеціальні звання поділяються на первинні та чергові.
Первинні спеціальні звання особам середнього і старшого начальницького складу із зарахуванням в кадри присвоюються Начальником Національної поліції України.
2. Громадянам, яким наказами керівників відповідних міністерств та відомств раніше були присвоєні військові або спеціальні звання, класні чини працівників органів прокуратури, при призначенні на посади рядового та начальницького складу, курсантів та слухачів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, у порядку переатестування присвоюються визначені цим Законом наявні військові або спеціальні звання чи класні чини.
3. При зарахуванні в кадри міністерств (відомств) осіб, які раніше проходили службу в органах внутрішніх справ, інших правоохоронних органах та військових формуваннях, присвоюються спеціальні звання, відповідні тим званням, що були їм присвоєнні до звільнення. Поновленим на службі особам начальницького складу, які сумлінно ставляться до виконання службових обов’язків, чергове спеціальне звання може бути присвоєно з урахуванням строку вислуги у наявному званні, набутому до звільнення зі служби.
4. Громадянам, прийнятим на службу, на посади старшого або вищого начальницького складу, за наявності повної вищої освіти, відповідного рівня кваліфікації та практичного досвіду та інших умов, первинне спеціальне звання начальницького складу може бути присвоєне не вище звання майора Національної поліції, за винятком осіб, які мають вищі військові звання.
5. Чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в послідовному порядку після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні за умови відповідності штатної посади чергового звання спеціальному званню, передбаченому займаною штатною посадою, позитивної характеристики та у разі успішної о складання заліків із професійної підготовки.
Чергові спеціальні звання рядового і начальницького складу присвоюються;
а) до підполковника Національної поліції начальниками головних управлінь Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управлінь Національної поліції України в областях, м. Севастополі та на транспорті та прирівняними до них особами;
б) полковника Національної поліції - Начальником Національної поліції України.
Чергові спеціальні звання начальницького складу до полковника Національної поліції включно аспірантам (ад'юнктам) і докторантам вищих навчальних закладів МВС присвоюються після закінчення встановленого терміну вислуги у спеціальному званні:
під час навчання - у разі відповідності чергового спеціального звання званню за штатною посадою, яку вони займали перед вступом до аспірантури (ад'юнктури) чи докторантури без урахування наступних змін (підвищення чи пониження), внесених до штату за цією посадою;
після закінчення аспірантури (ад'юнктури) чи докторантури - у разі відповідності чергового спеціального звання званню за штатною посадою, на яку вони призначаються після закінчення навчання.
6. Присвоєння чергових спеціальних звань особам начальницького складу, відрядженим із залишенням в кадрах Міністерства внутрішніх справ України до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших цивільних установ, здійснюється за поданням керівників зазначених органів (установ) з додержанням вимог, цього Закону, за умови відповідності чергового спеціального звання спеціальному званню за штатною посадою, яку займав він до відрядження.

Стаття 43. Присвоєння первинних звань середнього начальницького складу

1. Особам середнього начальницького складу органів Національної поліції України можуть бути присвоєні первинні спеціальні звання молодшого лейтенанта Національної поліції або лейтенанта Національної поліції.
2. Спеціальне звання молодшого лейтенанта Національної поліції присвоюється:
а) громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки молодшого спеціаліста, після прийняття на службу та призначення на посади, які заміщуються особами середнього і старшого начальницького складу;
б) особам рядового і молодшого начальницького складу, які без відриву від служби здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки молодшого спеціаліста та призначені на посади, що заміщуються особами середнього і старшого начальницького складу;
в) особам рядового і молодшого начальницького складу, які заочно навчаються на останньому курсі вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого бакалавра та вище, і призначені на посади, які заміщуються особами середнього і старшого начальницького складу.
3. Спеціальні звання лейтенанта Національної поліції:
а) молодшим лейтенантам Національної поліції, у яких закінчився строк вислуги у цьому званні (як чергове спеціальне звання);
б) молодшим лейтенантам Національної поліції, які після закінчення вищого навчального закладу набули кваліфікацію бакалавра, спеціаліста, магістра;
в) курсантам і слухачам - випускникам вищих навчальних закладів МВС, які набули кваліфікацію бакалавра;
г) громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки не нижче бакалавра, після прийняття на службу та призначення на посади, які заміщуються особами середнього і старшого начальницького складу;
д) особам рядового і молодшого начальницького складу, які без відриву від служби закінчили цивільні вищі навчальні заклади і набули кваліфікацію не нижче бакалавра та призначені на посади, що заміщуються особами середнього і старшого начальницького складу.

Стаття 44. Присвоєння спеціальних звань достроково та на одну ступінь вище спеціального звання, передбаченого займаною посадою

1. Достроково спеціальні звання присвоюються:
За зразкове виконання посадових обов’язків – після закінчення не менш половини встановленого строку вислуги у спеціальному званні та в разі відповідності спеціального звання, що присвоюється, спеціальному званню, передбаченому штатним розписом (штатом) за займаною посадою;
посмертно – за мужність, відвагу і самовіданність, виявлені при виконанні службових обов’язків, незалежно від строку вислуги в попередньому спеціальному званні.
2. Особам начальницького складу, які звільняються за віком, за станом здоров'я, у зв'язку з скороченням штатів за умови позитивної атестації та вислуги 20 років і більше після закінчення встановленого строку вислуги в спеціальному званні, за поданням прямих начальників може бути присвоєно чергове спеціальне звання на один ступінь вище від передбаченого штатами за займаною посадою до підполковника Національної поліції включно.

Стаття 45. Пониження та поновлення у спеціальних званнях осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України

1. У порядку дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарних проступків особи начальницького складу можуть бути понижені у спеціальному званні на одну ступінь за виключенням осіб, які мають спеціальне звання молодший лейтенант Національної поліції.
2. Пониження і поновлення у спеціальному званні провадиться:
осіб молодшого, середнього і старшого начальницького складу до підполковника Національної поліції включно - начальниками відповідних органів Національної поліції України, яким надано право присвоєння цих звань;
осіб молодшого, середнього і старшого начальницького складу до полковника Національної поліції - Начальником Національної поліції України;
осіб вищого начальницького складу – Президентом України.
3. Особи молодшого, середнього і старшого начальницького складу, які були понижені у спеціальному званні, поновлюються у попередньому спеціальному званні, незалежно від займаної ними штатної посади за умови позитивної атестації наказами начальників, які прийняли рішення про пониження у званні, прирівняних до них і вище, але не раніш як через один рік з дня пониження у званні.
4. До поновлення осіб молодшого, середнього і старшого начальницького складу у попередньому спеціальному званні та присвоєння їм чергового спеціального звання повторне пониження в спеціальному званні не допускається.
5. Час перебування особи рядового і начальницького складу в пониженому спеціальному званні до строку вислуги в поновленому спеціальному званні не зараховується.

Стаття 46. Граничний вік перебування на службі

1. Особи рядового і молодшого начальницького складу перебувають на службі до досягнення ними 50-річного віку;
2. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі до досягнення ними такого віку:
- до підполковників поліції включно – 50 років;
- полковники поліції – 55 років;
- особи вищого начальницького складу – 65 років.
3. У разі необхідності особи рядового і начальницького складу, які мають високу професійну підготовку і досвід практичної роботи в займаній посаді, визнані придатними за станом здоров’я для проходження служби, можуть бути залишені на їх прохання на службі понад граничний вік перебування на службі начальниками, яким надано право призначати їх на посаду, але не більш як до п’яти років.
4. У виняткових випадках Начальником Національної поліції України
строк служби може бути продовжено таким особам повторно до 5 років, а особам начальницького складу, які мають наукову ступінь або вчене звання, – до 10 років.
5. Особи рядового і начальницького складу, які залишені на службі понад граничний вік перебування на службі, за їх бажанням або за ініціативою керівництва можуть бути звільнені зі служби до закінчення строку, на який їм продовжено службу, на підставах, передбачених статтею 56 цього Закону.
Стаття 47. Порядок призначення на посаду

1. Посада – це визначена штатом органу Національної поліції України первинна структурна одиниця, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових обов’язків та прав.
2. Посада вважається вищою, якщо штатом за нею передбачено вище спеціальне звання, а вразі рівних спеціальних звань – більший посадовий оклад, та нижчою, якщо штатом цією посадою передбачено нижче спеціальне звання, а в разі рівних спеціальних звань – менший посадовий оклад. Якщо штатом передбачено два спеціальних звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище спеціальне звання або, вищий посадовий оклад.
3 Перелік посад в органах та підрозділах органів поліції, відповідних їм спеціальних звань та права начальників щодо призначення працівників на відповідні посади (номенклатура посад) визначаються Міністром Внутрішніх справ за поданням Начальника Національної поліції.
4. Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу, затверджуються Президентом України за поданням Міністра внутрішніх справ.
5. Під час призначення осіб рядового і начальницького складу слід дотримуватися таких вимог:
посади, що заміщуються особами середнього, старшого та вищого начальницького складу, комплектуються шляхом професійного підбору на конкурсній основі;
при призначенні на посади осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а у разі необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю, їх призначенню повинна передувати відповідна підготовка;
призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні начальника відповідного органу внутрішніх справ, проводиться в найкоротший строк, але не пізніше строку, встановленого цим Законом;
випускники навчальних закладів МВС призначаються на відповідні вакантні посади безпосередньо після їх прибуття з відпустки, наданої у зв'язку із закінченням навчального закладу;
дозволяється призначати на вакантні посади, які заміщуються особами рядового і начальницького складу, курсантів та слухачів останніх курсів навчальних закладів МВС, які направлені на стажування до відповідного органу внутрішніх справ з виплатою грошового утримання по займаній посаді;
на посади, які заміщуються особами рядового і начальницького складу, у випадках, коли ці посади займають особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, дозволяється призначати працівників на умовах строкового трудового договору.
6. Особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
7. Осіб рядового і молодшого начальницького складу призначають на штатні вакантні посади прямі начальники відповідно до Номенклатури посад для призначення осіб рядового і начальницького складу наказами по особовому складу, яка визначається і затверджується Міністром внутрішніх справ України.
8. На посади, які заміщуються особами рядового і молодшого начальницького складу, приймаються громадяни з освітою не нижче повної середньої після закінчення Поліцейської школи. Термін, порядок навчання та іспитів, а також порядок оскарження до Поліцейської комісії результатів іспиту в Поліцейській школі встановлюється Міністерством Внутрішніх справ.
9. Для призначення на будь- яку вакантну посаду начальницького складу в Національній поліції проводиться конкурс, оголошення про який розміщується на офіційній веб- сторінці відповідного органу Національної поліції.
10. Кандидатами посади середнього та старшого начальницького складу можуть бути громадяни за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче молодшого спеціаліста.
Кандидати на посади начальників головних управлінь, управлінь Національної поліції України в областях, Головного управління Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, міст Києва та Севастополя, а також міських і районних відділів (управлінь) можуть бути особи начальницького складу поліції, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень магістра.
11. Кандидати на посади начальницького складу Національної поліції України подають зобов'язання щорічно декларувати доходи і видатки, в тому числі членів сім'ї, а також дають згоду на провокацію хабара в установленому законом порядку.
12. Конкурс на посаду середнього начальницького складу поліції проводиться Поліцейською комісією відповідного органу Національної поліції, а на посаду старшого і вищого начальницького складу поліції - Поліцейською комісією Національної поліції України.
Порядок проведення конкурсу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перебіг тестування фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
При перевірці з метою з'ясування фактів вчинення кандидатом корупційних чи протиправних діянь можуть застосовуватися спеціальні технічні засоби (психо-фізіологічні прилади), які не становлять загрозу для життя та здоров’я кандидата на службу. Сертифікаційні та технічні вимоги до цих засобів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Результати застосування таких засобів носять рекомендаційний характер.
13. Прийняття на посаду начальницького складу відбувається на підставі подання відповідної Поліцейської комісії після закінчення строку на оскарження результатів конкурсу, а у разі оскарження результатів конкурсу – після прийняття рішення за скаргою, та оформлюється наказом Начальника Національної поліції України або його заступника, начальника органу або підрозділу Національної поліції України.
14. Заборонено призначення на посади, що заміщуються особами рядового і начальницького складу, у порядку службового сумісництва, крім посад, пов'язаних із науково-педагогічною та науковою діяльністю.
15. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового і начальницького складу підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або на рівнозначній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в розмірах грошового забезпечення за час виконання обов'язків за посадою з меншим посадовим окладом, але не більше як за один рік.

Стаття 48. Порядок переміщення по службі

1. Переміщення по службі осіб рядового і начальницького складу здійснюється:
на вищі посади – у порядку просування по службі;
на рівнозначні посади:
1) у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
2) при проведенні заміни осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в підрозділах у місцевостях з установленими строками служби;
3) в інтересах служби для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи;
4) за станом здоров’я – на підставі висновку військово-лікарської комісії;
5) за сімейними обставинами;
6) за особистим проханням;
7) у порядку ротації керівного складу;
на нижчі посади:
1) у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі неможливості переміщення на рівнозначну посаду;
2) за станом здоров’я – на підставі висновку військово-лікарської комісії;
3) на підставі висновку атестаційної комісії;
4) у порядку виконання дисциплінарного стягнення – відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ;
5) за особистим проханням особи начальницького складу.
У наказах про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі або рівнозначні посади зазначаються підстави переміщення, визначені цим Законом.
Особи рядового і начальницького складу, переміщені на нижчі посади у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, мають переважне право на просування по службі.
2. Рішення про переміщення особи рядового і начальницького складу приймається начальником відповідного підрозділу з урахуванням висновку поліцейсько- атестаційної комісії та рекомендацій його безпосереднього начальника.
3. Просування по службі осіб рядового і начальницького складу проводиться, як правило, на конкурсній основі з урахуванням їх освітньо-кваліфікаційного рівня, професійних, ділових і моральних якостей, стану здоров’я.
4. У разі переміщення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров’я, посадовий оклад за раніше займаною посадою може бути збережено за рішенням начальника відповідного підрозділу.
5 Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переміщені по службі, підлягають відрядженню до нового місця служби після передачі справ, але не пізніше місячного строку з дня одержання органом внутрішніх справ наказу або письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли дана особа перебуває в черговій відпустці або на лікуванні.
6. Переміщення особи рядового і начальницького складу по службі в іншу місцевість, у тому числі у зв’язку з передислокацією підрозділу, допускається тільки за її згодою, якщо інше не передбачено контрактом.
7. Переміщення по службі особи начальницького складу до іншого органу або підрозділу органу внутрішніх справ за її ініціативою допускається за згодою начальників відповідних підрозділів.
8. Переміщення по службі в іншу місцевість осіб рядового і начальницького складу, які визнані обмежено придатними до служби і мають потребу за станом здоров’я у зміні місця служби (проживання), здійснюється на підставі висновку військово-лікарської комісії, а також у разі коли зміни місця проживання за станом здоров’я потребують члени їх сімей.
9. У випадку переміщення (ротації) особи рядового і начальницького складу по службі в інтересах служби в іншу місцевість за наказом Начальника Національної поліції, вона має право на бронювання на час служби в іншій місцевості жилої площі в будинках державного та комунального житлового фонду.

Стаття 49. Тимчасове виконання обов'язків по посаді

1. У зв'язку з службовою необхідністю на особу начальницького складу може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, яку вона не займає:
- вакантною (незайнятою) посадою - за його згодою (призначення виконуючим обов'язки по посаді);
- не вакантною (зайнятою) посадою - у випадку тимчасової відсутності або відсторонення від посади особи рядового і начальницького складу, яка її займає (тимчасове покладання виконання обов'язків по посаді).
2. Безперервний строк виконання обов'язків по посаді не повинен перевищувати шести місяців, а тимчасового виконання обов'язків - чотирьох місяців.
3. На особу рядового і начальницького складу за його згодою може бути покладено виконання обов'язків за не вакантною посадою на час перебування особи, яка її займає, на тривалому лікуванні, в закордонному відрядженні або навчанні.
4. Покладення на особу рядового і начальницького складу тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою та звільнення від виконання обов’язків займаної ним посади здійснюється прямим начальником за згодою з посадової особи, яка має право призначення на цю посаду.

Стаття 50. Відсторонення від виконання обов'язків

1. Особа рядового і начальницького складу в разі грубого порушення службових обов’язків або дисципліни, що призвело до необхідності проведення дисциплінарного розслідування, може бути відсторонена від виконання обов’язків за посадою на термін, необхідний для його проведення та прийняття відповідного рішення щодо подальшого перебування її на службі.
2. У разі коли стосовно особи рядового і начальницького складу провадиться дізнання, досудове слідство або кримінальна справа розглядається судом, вона може бути відсторонена від виконання обов’язків за посадою на підставі мотивованої постанови уповноваженого на те органу до її скасування або закриття справи чи винесення виправдувального вироку.
Відсторонення від посади полягає у тимчасовому недопущенні особи до виконання обов’язків займаної посади і не є дисциплінарним стягненням.
3. Відсторонення від виконання обов’язків за посадою здійснюється наказом посадової особи, яка має право призначати осіб рядового і начальницького складу на цю посаду. Особа, відсторонена від виконання обов’язків за посадою, залишається в розпорядженні начальника відповідного органу чи підрозділу.
4. На період відсторонення від виконання обов’язків за посадою особі рядового чи начальницького складу виплачується посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та безперервну службу, інші виплати і надбавки. У випадку застосування до особи рядового і начальницького складу запобіжного заходу у вигляді взяття під варту виплата усіх видів грошового забезпечення припиняється.
5. У разі закриття кримінальної справи за відсутністю події або складу злочину, а також у зв’язку з набранням чинності закону, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, чи винесення виправдувального вироку особі рядового і начальницького складу виплачується грошове забезпечення за весь час відсторонення від посади.

Стаття 51. Зарахування в розпорядження

1. Особа рядового чи начальницького складу для вирішення питання щодо подальшого проходження служби може бути звільнена із займаної посади із зарахуванням у розпорядження начальника відповідного органу внутрішніх справ у таких випадках:
а) за службовою необхідністю (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, переміщення по службі, після закінчення строку відрядження особи рядового чи начальницького складу до органів виконавчої влади, інших цивільних установ із залишенням в кадрах Національної поліції України, після повернення із довгострокового закордонного службового відрядження тощо) – на строк до 15 днів;
б) перед звільненням зі служби (за віком або за станом здоров'я) – на строк до 30 днів;
в) у разі відсутності відомостей про місце перебування особи рядового чи начальницького складу на строк понад один місяць - до її повернення в орган поліції або до дня звільнення зі служби в зв’язку з визнанням її безвісно відсутньою чи оголошенням померлою;
2. У виняткових випадках, за погодженням з МВС, допускається перебування особи рядового чи начальницького складу в розпорядженні начальника відповідного органу поліції за інших підстав на строк до 60 днів.
3. У період перебування особи рядового чи начальницького складу в розпорядженні начальника відповідного органу поліції не зараховуються періоди її перебування у відпустках (крім відпусток у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною) та/або на лікуванні.
4. Загальний термін перебування особи рядового чи начальницького складу в розпорядженні начальника відповідного органу поліції, з урахуванням перебування її у відпустці та/або на лікуванні, не може перевищувати 6 місяців. Цей термін не застосовується у випадках передбачених пп. “В” п.1 цієї статті.
5. Після закінчення строку перебування особи рядового чи начальницького складу у розпорядженні начальника відповідного органу поліції, а також у разі коли відпали підстави для такого зарахування, вирішується питання про подальше проходження нею служби в порядку, встановленому цим Законом.
6. Особи рядового і начальницького складу звільняються з посад та зараховуються в розпорядження відповідного органу поліції наказами по особовому складу тих начальників, які мають право призначення на ці посади.
7. За особами рядового і начальницького складу, зарахованими у розпорядження відповідного органу поліції, зберігається право на забезпечення всіма видами матеріального, грошового, соціального та медичного забезпечення за останньою посадою, яку вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
8. Вихідна допомога особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, за винятком їх звільнення в дисциплінарному порядку або скоєння злочину, нараховується з усіх видів грошового забезпечення за посадою, яку вони займали на день звільнення з органів Національної поліції України.

Стаття 52. Звільнення зі служби

1. Порядок звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби визначається Міністром внутрішніх справ.
2. Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби здійснюється за підставами, передбаченими цією статтею Закону, як правило, без зарахування в розпорядження начальників відповідних органів внутрішніх справ.
Рішення про звільнення зі служби з ініціативи керівництва доводиться до відома осіб рядового і начальницького складу не пізніше ніж за два місяці перед поданням про звільнення.
3. Особи рядового і начальницького складу про наступне звільнення зі служби за власним бажанням попереджають керівництво про прийняте ними рішення не пізніш як за два місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
4. Особи рядового і начальницького складу, які досягли граничного віку перебування на службі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними або обмежено придатними до служби у разі неможливості їх працевлаштування, можуть бути звільнені зі служби незалежно від наявності рапорту про звільнення.
5. Особи рядового і начальницького складу на яких згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України накладено стягнення "звільнення з органів Національної поліції внутрішніх справ", звільняються зі служби за службовою невідповідністю.
6. Особи рядового і начальницького складу, які проходять службу в Національній поліції, звільняються зі служби за наявності загальних підстав:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі;
б) за вислугою років - у разі наявності права на пенсію за вислугу років;
в) через хворобу (на підставі висновку військово-лікарської комісії) про непридатність до служби;
г) за обмеженим станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про обмежену придатність до служби. Особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у разі неможливості за станом здоров'я виконувати службові обов'язки на займаній посаді та за відсутністю можливості переміщення по службі на іншу посаду, на якій вони можуть виконувати службові обов'язки з урахуванням стану здоров'я;
ґ) у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
е) за власним бажанням;
є) за службовою невідповідністю;
ж) за грубе порушення дисципліни;
з) за скоєння вчинків, несумісних з вимогами, що пред'являються до особистих та моральних якостей працівників Національної поліції;
і) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
ї) після закінчення строку контракту;
к) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;
л) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом;
м) у зв’язку з прийняттям на військову службу;
н) у зв’язку з не проходженням випробування у період випробувального терміну;
о) у зв’язку з обранням на виборні посади в органах місцевого самоврядування, робота на яких здійснюється на постійній основі;
п) у зв’язку з виходом з громадянства України або набуттям громадянства іншої держави.
р) у зв’язку з недотриманням обмежень, заборон та обов’язків, встановлених цим законом та іншими законами України.
с) у зв’язку з перебуванням на лікуванні понад 4 місяці у продовж календарного року, якщо захворювання не пов’язане з травмуванням або каліцтвом при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю та відмови від проходження військово-лікарської комісії.
7. Звільнення осіб рядового і начальницького складу у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набрання обвинувальним вироком суду законної сили.
8. Особи рядового і начальницького, які звільнені у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у разі його скасування та закриття справи у встановленому порядку поновлюються за їх бажанням на службі.
9. Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу здійснюється начальниками, яким відповідно до номенклатури посад надано право призначення та звільнення осіб рядового і начальницького складу.
10. Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, органів внутрішніх справ, крім осіб середнього і старшого начальницького складу Національної поліції, які бездоганно прослужили в 25 і більше років, а тим, які мають особливі заслуги, незалежно від вислуги років, при звільненні наказами начальників, які здійснюють звільнення, може надаватися право носіння встановленої форми одягу.
Цими ж начальниками можуть бути позбавлені цього права особи, засуджені за вчинення злочину, або такі, що вчинили проступки та дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції України.
11. Особи рядового і начальницького складу, які померли, загинули, пропали безвісті, а також позбавлені спеціального звання, виключаються з кадрів Національної поліції України у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України.
12. З ініціативи керівництва може бути достроково розірвано контракт і особу рядового і начальницького складу звільнено зі служби за наявності підстав, передбачених підпунктами “а”, “б”, “в”, “г”, “ ґ”, “д”,“є”, “ж”, “з”, “і”, “к”,“м”, “о”, “п”, “р”,“с” п.6 цієї статті.
13. З ініціативи особи рядового і начальницького складу достроково контракт може бути розірвано за підставами, визначеними у підпунктах “а”, “б”, “в”, “г”, “ґ”, “д”,“е”, “ї”, “л”, “о”, “п” п.6 цієї статті.
14. Особа рядового і начальницького складу має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту або звільнення зі служби у порядку, встановленому законодавством. У разі визнання вище зазначеного рішення незаконним така особа поновлюється на раніше займаній або рівнозначній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік після звільнення з органів поліції.
15. Звільнення осіб рядового і начальницького складу за ініціативою керівництва відповідно до підпунктів “а”, “б”, “г”, “ґ”, “д”, “є”, “ж”, “з”,, “і”,“ї”, “к”, “м”, “н”,“о”, “п”, “р”, “с” пункту 6 цієї статті може бути здійснено без письмової згоди (рапорту) особи, яка звільняється.
16. Особи рядового і начальницького складу, до яких відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією" судом застосовано адміністративне стягнення, що передбачає звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, представляються до звільнення зі служби в органах внутрішніх справ на підставах, передбачених підпунктом “є” пункту 6 цієї статті.
17. Днем звільнення (припинення контракту) осіб рядового і начальницького складу зі служби вважається день, з якого їх наказом по особовому складу звільнено з органів поліції.
У разі звільнення осіб рядового і начальницького складу на підставі підпунктів “е”, “є”, “ж”, “з”, “і”, “л”, “н”, “п”,“р”, “с”, пункту 6 цієї статті вартість виданого речового майна з урахуванням ступеню зносу підлягає стягненню в установленому порядку.

Стаття 53. Атестування та професійна підготовка осіб рядового і начальницького складу

1. Працівник Національної поліції України зобов’язаний постійно підвищувати професійну кваліфікацію, підтримувати рівень фізичної та службової підготовки, достатній для належного виконання покладених на них обов'язків.
Для визначення рівня професійної підготовки та відповідності осіб рядового і начальницького складу займаним посадам проводиться атестування атестаційною комісією, яка утворюється наказом начальника органу Національної поліції.
2. Атестація осіб молодшого, середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів поліції, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
У разі необхідності Міністр внутрішніх справ або Начальник Національної поліції України може призначити позачергове проведення атестування.
3. Тестування перемінного складу вищих навчальних закладів МВС (випускників, аспірантів (ад'юнктів) і докторантів) проводиться безпосередньо перед закінченням навчання. У рік закінчення вищого навчального закладу МВС, аспірантури (ад'юнктури) чи докторантури ці особи за новим місцем служби вони не атестуються, за виключенням випадків, визначених у п.2 цієї статті.
4. Порядок формування атестаційних комісій та проведення атестування осіб рядового і начальницького складу затверджується Міністром внутрішніх справ.
5. За результатами атестації поліцейського комісія таємним голосуванням зобов’язана прийняти таке рішення:
1) відповідає займаній посаді;
2) відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму;
3) не відповідає займаній посаді.
Атестованим вважається поліцейський, визнаний комісією таким, що відповідає займаній посаді, або відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації.
6. У разі прийняття рішення про відповідність займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації, через дванадцять місяців стосовно такого поліцейського проводиться повторна атестація виключно з метою перевірки результатів підвищення кваліфікації з певного фахового напряму.
7. У разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність поліцейського займаній посаді, керівник відповідного органу поліції приймає рішення про його звільнення із займаної посади.
8. З метою підвищення рівня кваліфікації осіб рядового і начальницького складу здійснюється їх професійна підготовка за місцем служби, а також в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів МВС. Порядок і умови проведення професійної підготовки визначаються Міністром внутрішніх справ України.

Стаття 54. Військовий облік осіб, що перебувають на службі в органах Національної поліції України

Особи, прийняті на службу до органів поліції, у тому числі слухачі та курсанти відомчих вищих навчальних закладів, на час проходження служби знімаються з військового обліку і перебувають на обліку у Міністерстві внутрішніх справ. Порядок ведення обліку зазначених осіб визначається Міністром внутрішніх справ.

РОЗДІЛ VІ
ПРАВОВИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ, ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Стаття 55. Правові та соціальні гарантії осіб рядового і начальницького складу Національної поліції

Особи рядового і начальницького складу Національної поліції, пенсіонери органів внутрішніх справ користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до цього закону та Законів України “Про державну службу” “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, ”Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, цього Закону та інших нормативних актів.

Стаття 56. Правовий захист осіб рядового і начальницького складу Національної поліції

1. Захист життя, здоров'я, честі, гідності, ділової репутації та майна осіб рядового і начальницького складу органів поліції, членів їх сімей, пенсіонерів органів внутрішніх справ від злочинних посягань, інших протиправних дій здійснюється відповідно до чинного законодавства та забезпечується мірами відповідальності, передбаченими Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільним кодексом України.
2. На осіб рядового і начальницького складу поширюються дія Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів".
3. У разі затримання особи рядового і начальницького складу органів поліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його тримають у призначених для цього установах окремо від інших осіб.
4. Для захисту своїх законних професійних, соціально-економічних прав та інтересів особи рядового і начальницького складу органів поліції можуть створювати професійні спілки, які діють з урахуванням передбачених діючими нормативно-правовими актами особливостей функціонування правоохоронних органів.

Стаття 57. Охорона здоров’я осіб рядового і начальницького складу Національної поліції

1. Особовому складу органів поліції, членам їх сімей, які проживають разом з ними, пенсіонерам органів внутрішніх справ гарантується безоплатне медичне забезпечення (в тому числі безкоштовне забезпечення ліками під час стаціонарного лікування), яке здійснюється в лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санаторно-курортних закладах системи МВС.
2. Особи рядового і начальницького складу поліції зобов'язані щорічно проходити комплексний медичний огляд (диспансеризацію), а при необхідності - цільові медичні огляди, психофізіологічні обстеження і тестування.
3. Медична допомога членам сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України надається в медичних закладах системи МВС на загальних підставах безкоштовно.
4. У разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового і начальницького складу органів поліції медичних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України, медична допомога надається їм безперешкодно та безкоштовно в державних та комунальних закладах охорони здоров'я незалежно від їх відомчої належності.
5. При обслуговуванні, у разі необхідності за медичними показаннями, в лікувальних закладах, які працюють на засадах госпрозрахунку, витрати на лікування особового складу органів поліції та членів їх сімей (дружини, чоловіка, дітей віком до 18 років, а у разі їх навчання в закладах освіти - до 23 років), осіб, які перебувають на їх утриманні або під їх опікою, провадяться за рахунок Міністерства внутрішніх справ України.
6. Особовий склад органів поліції та члени їх сімей мають право на пільгове санаторно-курортне лікування та відпочинок в санаторіях, будинках відпочинку, медико-реабілітаційних центрах, пансіонатах, на туристських базах МВС України. Працівники Національної поліції, які зазнали фізичних та психологічних травм під час перебування у екстремальних ситуаціях професійної діяльності, мають право на позачергове направлення на медико-психологічну реабілітацію в медико-профілактичних закладах МВС.
7. За особами рядового і начальницького складу органів поліції, звільненими зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років, зберігається право на обслуговування цими ж закладами.
8. Зміна підпорядкування закладів охорони здоров'я, у тому числі санаторно-курортних, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, не допускається.

Стаття 58. Забезпечення осіб рядового і начальницького складу Національної поліції житлом

1. Особам рядового і начальницького складу поліції, пенсіонерам органів внутрішніх справ, які згідно чинного законодавства визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов та соціального захисту, житлова площа надається в першочерговому порядку місцевими державними адміністраціями, відповідними міністерствами та відомствами.
2. Особи рядового і начальницького складу, які згідно чинного законодавства визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання за місцем проживання або роботи пільгового кредиту на індивідуальне або кооперативне житлове будівництво та обзаведення домашнім господарством на строк до 30 років з відсотковою ставкою у розмірі трьох відсотків річних.
3. Сума кредиту обчислюється виходячи з норми 21 кв. метру загальної площі на одного члена сім’ї особи рядового і начальницького складу Національної поліції та додатково 10 кв. метрів на сім’ю, а вартість будівництва одного квадратного метра загальної площі житла не повинна перевищувати визначену середньостатистичну його ціну у населеному пункті або регіону, де будується житло.
4. Вартість будівництва додаткової площі житла та додаткову вартість будівництва одного квадратного метра у разі перевищення зазначених норм особа рядового і начальницького складу сплачує за власний рахунок.
5. Особам рядового і начальницького складу, які перебувають на службі в Національної поліції понад 5 років кредит надається безпроцентний, понад 10 років – крім того 25 відсотків одержаної позики погашається за рахунок бюджетних коштів, понад 15 років – 50 відсотків, понад 20 – 75 відсотків.
6. При звільненні з Національної поліції за службовою невідповідністю; за порушення дисципліни; за скоєння вчинків, несумісних з вимогами, що пред’являються до особистих та моральних якостей працівника Національної поліції; в зв’язку з обвинувальним вироком, що набрав законної сили; за власним бажанням – кредит підлягає поверненню в повному обсязі з нарахуванням процентів за час користування.
7. Порядок і умови надання довгострокових державних кредитів особам рядового і начальницького складу Національної поліції на будівництво житла встановлюється Кабінетом Міністрів України.
8. Особам рядового і начальницького складу та членам їх сімей надається 30-ти процентна знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.
9. Особи рядового і начальницького складу Національної поліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей забезпечуються безоплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами.
До членів сім’ї осіб рядового і начальницького складу Національної поліції відносяться подружжя, неповнолітні діти, батьки та інші особи, які постійно з ними проживають і пов’язані спільним побутом.
10. Особам рядового і начальницького складу Національної поліції для постійного проживання можуть надаватися службові жилі приміщення в порядку і на умовах, передбачених Положенням про порядок надання службових жилих приміщень та Переліку категорій працівників, яким можуть надаватися службові жилі приміщення, затверджених Кабінетом Міністрів України.
11. За особами рядового і начальницького складу Національної поліції, які направлені для проходження служби за кордон бронюється жиле приміщення на весь час проходження служби за кордоном.

Стаття 59. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України

1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особи рядового і начальницького складу (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою - гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
загибелі (смерті) особи рядового і начальницького складу, що настала при виконанні нею службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, або її смерті унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, або захворювання, пов'язаного з виконанням нею службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, чи унаслідок причин, зазначених у цьому пункті, протягом одного року з дня звільнення його з органів Національної поліції України;
загибелі (смерті) особи рядового і начальницького складу, що настала при виконанні нею службових обов'язків, або її смерті унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого нею при виконанні службових обов'язків, або захворювання, пов'язаного з виконанням нею службових обов'язків, чи унаслідок причин, зазначених у цьому пункті, протягом одного року з дня звільнення його з органів поліції;
смерті особи рядового і начальницького складу, що настала унаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням нею служби в органах поліції, або унаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням нею попередньої військової служби, служби в органах і підрозділах цивільного захисту, державній пожежній охороні, податковій поліції, Державній спеціальній службі транспорту, Державній пенітенціарній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, або протягом одного року з дня звільнення її зі служби унаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
встановлення особі рядового і начальницького складу інвалідності, що настала унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого при виконанні нею службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, або захворювання, пов'язаного з виконанням нею службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, чи встановлення їй інвалідності протягом одного року після звільнення її з органів поліції унаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
встановлення особі рядового і начальницького складу інвалідності, що настала унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого при виконанні нею службових обов'язків, або захворювання, пов'язаного з виконанням нею службових обов'язків, або унаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням нею службових обов'язків під час попередньої військової служби, служби в органах і підрозділах цивільного захисту, державній пожежній охороні, податковій поліції, Державній спеціальній службі транспорту, Державній пенітенціарній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, чи встановлення їй інвалідності протягом одного року після звільнення її з органів поліції унаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
встановлення особі рядового і начальницького складу інвалідності унаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням нею служби в органах поліції, або унаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням нею попередньої військової служби, служби в органах і підрозділах цивільного захисту, державній пожежній охороні, податковій поліції, Державній спеціальній службі транспорту, Державній пенітенціарній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, або встановлення їй інвалідності протягом одного року після звільнення її з органів поліції унаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
отримання особою рядового і начальницького складу поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні нею службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, наслідком якого є часткова втрата працездатності без встановлення їй інвалідності;
отримання особою рядового і начальницького складу поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні нею службових обов'язків, наслідком якого є часткова втрата працездатності без встановлення їй інвалідності.
3. Порядок визначення причинного зв'язку загибелі (смерті), захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв), отриманих особами рядового і начальницького складу під час проходження ними служби в органах поліції, а також під час їхньої попередньої військової служби, служби в органах і підрозділах цивільного захисту, державній пожежній охороні, податковій поліції, Державній спеціальній службі транспорту, Державній пенітенціарній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 60. Одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу Національної поліції при переводі на нове місце проходження служби

При переводі до нового місця проходження служби в іншу місцевість особам рядового і начальницького складу Національної поліції та членам їх сімей забезпечується безоплатний проїзд і перевезення багажу залізничним, повітряним, водним і автомобільним транспортом і сплачується грошова допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Стаття 61. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги

1. У разі наявності у загиблої (померлої) особи рядового і начальницького складу сім'ї, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають такі особи:
дружина (чоловік), яка (який) на день загибелі (смерті) перебувала (перебував) із загиблим (померлим) в зареєстрованому шлюбі;
діти загиблого (померлого), які не досягай 18 років, або діти, старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, у тому числі діти - інваліди з дитинства (незалежно від їх віку), а також діти, які навчаються в освітніх закладах незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, до закінчення навчання або до досягнення ними 23 років.
2. У разі відсутності у загиблої (померлої) особи рядового і начальницького складу сім'ї, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:
батьки (усиновителі);
дід, баба чи опікун (піклувальник), за відсутності батьків (усиновителів), якщо вони утримували загиблого (померлого) до досягнення повноліття, але не менше трьох років;
вітчим (мачуха), якщо він (вона) проживав (проживала) разом?із загиблим (померлим) та утримував (утримувала) його до досягнення повноліття, але не менше п'яти років;
брати, сестри, онуки, пасинки, падчерки, якщо вони мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Стаття 62. Розміри одноразової грошової допомоги

1. Розміри одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу, а у разі їх загибелі (смерті) особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з їх посадових окладів, окладів за спеціальним званням та надбавки за вислугу років (далі - окладів).
2. Для обчислення розміру одноразової грошової допомоги враховуються оклади за останньою посадою, встановлені законодавством на день загибелі (смерті) особи рядового і начальницького складу, встановлення їй інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а для особи, звільненої з органів поліції, - на день її звільнення.
3. Для обчислення розміру одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу, які були відряджені до державних органів, установ, організацій або вищих навчальних закладів, які виконують роботи в інтересах держави та її безпеки, із залишенням їх на службі в органах поліції, враховуються посадові оклади, встановлені законодавством за останньою посадою, яку вони обіймали до відрядження, а також оклади за спеціальним званням та надбавка за вислугу років - на день їхньої загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а для осіб, звільнених з органів внутрішніх справ, - на день їхнього звільнення.
4. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у таких розмірах:
загибелі (смерті) особи рядового і начальницького складу (пункт 1) -120 окладів;
загибелі (смерті) особи рядового і начальницького складу (пункт 2) -80 окладів;
смерті особи рядового і начальницького складу (пункт 3) - 70 окладів;
встановлення особі рядового і начальницького складу унаслідок
причин, зазначених у пункті 4, інвалідності:
а) І групи - 60 окладів;
б) II групи - 54 оклади;
в) III групи - 48 окладів;
встановлення особі рядового і начальницького складу унаслідок
причин, зазначених у пункті 5, інвалідності:
а) І групи - 48 окладів;
б) II групи - 36 окладів;
в) III групи - 24 оклади;
встановлення особі рядового і начальницького складу унаслідок
причин, зазначених у пункті 6, інвалідності:
а) І групи - 24 оклади;
б) II групи - 18 окладів;
в) III групи - 12 окладів;
отримання особою рядового і начальницького складу поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 7, -залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 24 окладів;
отримання особою рядового і начальницького складу поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 7, -залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 18 окладів.
5. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового і начальницького складу не може бути меншим 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.

Стаття 63. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги

1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 7 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах Національної поліції України.
3. Встановлення інвалідності або ступеня часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам рядового і начальницького складу здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
4. Якщо протягом двох років особі рядового і начальницького складу після первинного встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності закладами медико-соціальної експертизи під час повторного огляду буде встановлено більший відсоток втрати працездатності або вищу групу інвалідності, що дає їй право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, чи змінено причинний зв'язок його захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
5. У разі встановлення, що смерть особи рядового і начальницького складу, а також особи, звільненої з органів поліції, пов'язана з обставинами, зазначеними у пунктах 4-8 частини другої статті 65 цього Закону, і отримання раніше померлим одноразової грошової допомоги згідно із зазначеними пунктами, виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання, зазначеним у статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням суми допомоги, отриманої померлим.
6. У разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особі рядового і начальницького складу, особі, звільненій зі служби в органах поліції, яка на день отримання інвалідності, встановлення відсотка часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день її звільнення з органів внутрішніх справ обіймала посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в органах поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих державних органів, з яких вони були відряджені.
7. У такому ж самому порядку здійснюється виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання у разі загибелі (смерті) особи рядового і начальницького складу, якщо вона на день загибелі (смерті) обіймала посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботи в інтересах держави та її безпеки із залишенням її на службі в органах поліції.
8. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується за останнім місцем служби Міністерством внутрішніх справ України.
9. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
10. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
11. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 64. Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються

1. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності особи рядового і начальницького складу є наслідком:
вчинення діяння, яке є злочином або адміністративним правопорушенням;
вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
подання особою свідомо неправдивих відомостей про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Стаття 65. Соціальні гарантії прав членів сімей осіб рядового і начальницького складу Національної поліції

1. Дружинам (чоловікам) осіб рядового і начальницького складу Національної поліції виплачується за місцем роботи грошова допомога в розмірі середнього місячного заробітку при розірванні ними трудового договору в зв’язку з переведенням чоловіка (дружини) на службу в іншу місцевість.
2. Дружинам (чоловікам) осіб рядового і начальницького складу Національної поліції за їх бажанням щорічна відпустка надається одночасно з відпусткою чоловіка (дружини).
3. За особами рядового і начальницького складу Національної поліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років зберігаються права та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
4. У разі загибелі особи рядового і начальницького складу Національної поліції у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків за сім’єю зберігається право на одержання житлової площі на тих самих умовах і підставах, які мали місце на момент загибелі особи рядового і начальницького складу Національної поліції.
5. Діти загиблих під час виконання службових обов’язків працівників Національної поліції мають право до вступу до навчальних закладів МВС поза конкурсом.
6. Вдова (вдівець) загиблої або померлої особи рядового чи начальницького складу Національної поліції України, а також дружина (чоловік) особи рядового і начальницького складу Національної поліції який пропав без вісті під час проходження служби в органах Національної поліції, в разі, коли вони не вступили в новий шлюб та її (його) неповнолітні діти мають право на пільги, передбачені цим Законом.
7. Кабінетом Міністрів України, обласними та місцевими державними адміністраціями, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту осіб рядового і начальницького складу Національної поліції та членів їх сімей.

Стаття 66. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Національної поліції та вихідна допомоги при звільненні

1. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу Національної поліції та органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”.
2. При звільненні зі служби особам рядового і начальницького складу сплачується одноразова грошова допомога.
3. При звільненні зі служби:
а) за віком;
б) станом здоров’ям;
в) за вислугою років;
г) за обмеженим станом здоров’я;
д) в зв’язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі,-
розмір допомоги складає 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
4. При звільненні зі служби:
а) через сімейні обставини
б) інші поважні причини,-
розмір допомоги складає 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
5. При звільненні зі служби:
а) за власним бажанням (без наявності поважних причин);
б) за службовою невідповідністю;
в) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили,-
грошова допомога не виплачується.

РОЗДІЛ VІІ ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Стаття 67. Фінансування Національної поліції

1. Фінансове забезпечення діяльності Національної поліції, а також гарантії і компенсації, які надаються співробітникам Національної поліції та членам їх родин відповідно до законодавства України, є держаними видатковими зобов'язаннями.
2. Органи державної влади України та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України мають право здійснювати видатки на реалізацію повноважень Національної поліції по забезпеченню законності, правопорядку й громадської безпеки. Фінансування зазначених видатків здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань державного бюджету України, відповідних бюджетів місцевих громад, а також коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян та інших джерел, не заборонених законодавством України.
3. Пільги, компенсації та гарантії, встановлені цим Законом, надаються за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання бюджетних установ (підприємств, організацій) у кошторисах або фінансових планах.

Стаття 68. Матеріально-технічне забезпечення Національної поліції

1. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної поліції здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань державного бюджету на відповідний рік.
2. Земельні ділянки, будинки, споруди, устаткування й інше майно яке використовується Національною поліцією, а також активи, які створені або придбані за рахунок бюджетних асигнувань державного бюджету та інших коштів, є державною власністю. Земельні ділянки перебувають у постійному (безстроковому) користуванні, а майно – в оперативному управлінні Національної поліції.
3. Забезпечення Національної поліції зброєю, набоями, спеціальними засобами, продовольством, а також забезпечення співробітників Національної поліції форменим одягом здійснюються Міністерством внутрішніх справ України за нормами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України. Норми інших видів матеріально-технічного забезпечення встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
4. Національна поліція має право отримувати від громадян і організацій у власність і користування транспортні засоби й інше майно, необхідне для виконання покладених на неї обов'язків, відповідно до цивільного законодавства України. Порядок використання зазначених транспортних засобів і майна визначається Міністерством внутрішніх справ України.
5. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад надають безоплатно органам і підрозділам Національної поліції службові приміщення, а дільничним інспекторам Національної поліції - приміщення для роботи, обладнані меблями і засобами зв'язку.
6. Підрозділам Національної поліції, які утримуються за рахунок коштів, що надходять на підставі договорів, відповідні міністерства і відомства надають безоплатно службові приміщення, обладнані меблями і засобами зв'язку, транспорт та іншу спеціальну техніку.
7. Підрозділам Національної поліції на залізничному, водному та повітряному транспорті відповідні транспортні відомства та організації безоплатно надають устаткування, службові й підсобні приміщення, обладнані меблями, засобами зв'язку і несуть витрати по їх експлуатації.

РОЗДІЛ VІІІ
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Стаття 69. Контроль за діяльністю Національної поліції

1. Контроль за діяльністю Національної поліції здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції місцеві ради.
2. Місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою Національної поліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність.

Стаття 70. Нагляд за додержанням законності у діяльності Національної поліції
Нагляд за додержанням законності у діяльності Національної поліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

РОЗДІЛ ІХ
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 4, ст. 20) та Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року № 3341-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 35, ст. 358);
3. Закони України діють в частині, що не суперечать цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після набрання чинності цього Закону:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
5. Міністерству внутрішніх справ протягом шести місяців після набрання чинності цього Закону провести набір працівників до Національної поліції та призначити їх на посади в установленому цим Законом порядку. Автоматичне перепризначення працівників міліції на посади в Національній поліції забороняється. Допускається тимчасове, до шести місяців виконання обов'язків працівників міліції на посадах рядового, молодшого та середнього начальницького складу, що неукомплектовані працівниками Національної поліції.